(044) 541-15-14 | Лицензия МОЗ Украины №282887
bclose

Аналіз методів немедикаментозного лікування

Сучасна медицина пропонує два шляхи лікування неврологічних, ортопедичних та супутніх захворювань: фармакологічний(медикаментозне) та хірургічний(операційне). Медикаментозне лікування захворювань опорно-рухового апарату полягає в тривалому, а в літньому віці і зовсім довічному прийомі нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), знеболюючих та препаратів з хондропротекторною активністю (захист хрящової складової суглоба). НПЗЗ та багато інших болезаспокійливих при тривалому прийомі в переважній більшості випадків викликають важкі ураження травної системи людини, приводячи до гастритів та виразок шлунка, що зазначено в кожній інструкції, що додається до препарату. Щодо хондропротекторів можна сказати лише те, що в США та країнах Європи ефективність даних препаратів у відновленні елементів суглоба була поставлена під сумнів, а самі препарати були переведені в категорію біологічних добавок.

Хірургічні операції є крайнім заходом у лікуванні опорно-рухової патології, беручи до уваги складність операцій, необхідність загального наркозу і тривалий реабілітаційний період, що зовсім не гарантує відновлення втрачених функцій у повному обсязі.

Зовсім інший погляд на проблему лікування захворювань опорно-рухової системи мають фахівці у сфері кінезіології та кінезітерапії. Кінезіологія — медична наука про рух, що вивчає взаємозв’язок між станом м’язового корсету людини та її здоров’ям. Під прикладною кінезіологією мається на увазі лікування людини за допомогою ретельної функціональної діагностики (вивчення постави, рухової функції, м’язового тонусу і т.д.) з подальшою корекцією виявлених дефектів методами мануальної терапії, фізіотерапії, масажу та ін.

Кінезітерапія являє собою метод лікування опорно-рухових захворювань за допомогою виконання певних вправ для різних груп м’язів, які коригують наявні дефекти кістково-м’язової системи.

Кінезітерапія та прикладна кінезіологія йдуть шляхом незалежного розвитку та застосування на практиці. Відсутність методики, що дозволяє об’єднати в рамках лікувальної фізичної культури кращі інструменти кінезітерапії та прикладної кінезіології, помітно знижує ефективність лікування і збільшує його тривалість. Наприклад, прикладна кінезіологія грунтується на ефективному діагностичному інструментарії — мануальное м’язове тестування (ММТ), в кінезітерапії — діагностика є слабкою ланкою.

Діючі сьогодні кінезітерапевтичні методи мають ряд серйозних недоліків та впливають на ефективність лікування, а саме:

1. Вузька дія на патогенез розвитку захворювання. Лікувальний процес впливає не на причину змін до кістково-м’язової системи, а на їх слідство. У зв’язку з цим часто для хворих з однаковим діагнозом пропонується і однакова схема лікування. Справа в тому, що кожен пацієнт — це індивідуальність з притаманними тільки їй особливостями організму, а одне і те ж захворювання може характеризуватися абсолютно різною, притаманною тільки конкретному пацієнту, складовою м’язово-суглобової дисфункції. Тому в ході усунення м’язового дисбалансу важливим елементом є пошук причини функціональної слабкості м’язів і включення їх у роботу. Важливість обумовлена тим, що замість ослаблених (вони є причиною порушень) — в роботу включаються інші м’язи, які працюють надлишково і викликають в пацієнта відчуття болю. Оскільки, замість ослаблених м’язів компенсаторно можуть включатися різні м’язи, то біль може мігрувати. Вищевикладене говорить про те, що впоратися з м’язовим дисбалансом у пацієнтів можливо використовуючи суто індивідуальний підхід. Виходячи з цього, схема лікування також повинна бути індивідуальною, а відповідно і набір фізичних вправ.

2. Кінезітерапевтичний вплив «через біль». Застосування кінезітерапевтичних методик, в які усвідомлено вводяться елементи відтворення для організму «стресових» умов, в яких людина змушена виконувати вправи, «через біль». За законами кінезіології не можна тренувати хворобливі або хворі м’язи. Л.Ф.Васильєва, професор, академік, доктор медичних наук вважає: «Якщо ви правильно виконуєте рух, біль повинна зникнути. А якщо вона зберігається, і ви через біль продовжуєте виконувати вправу, то це ви оголошуєте війну своєму організму, яку завжди програєте».

 

КНОПКА