(044) 541-15-14 | Лицензия МОЗ Украины №282887
bclose

Система інтегративної кінезітерапії — це метод цілісного впливу на весь організм пацієнта і послідовного немедикаментозного позбавлення пацієнта від хронічних захворювань і головною її перевагою є те, що зцілення від хвороб відбувається без ліків та операцій. Це програма дій, в якій людина чітко розуміє свою проблему, знає, що відбувається з його організмом і, найголовніше, активно бере участь в процесі свого лікування і відновлення.

Загальна схема процесу лікування з використанням СІК

Схема процесу лікування с використанням СІК

1. Кінезіологічна діагностика. Проводиться кінезіологічна діагностика: проводять діагностику від складного руху до простого, від простого руху до м’язів, що його виконують, дають оцінку збудженості м’яза (мануальне м’язове тестування без навантажень), не включеної в рух, роблять пошук причини зниження адаптаційних механізмів скелетних м’язів (виконання терапевтичних навантажень механічних, хімічних, емоційних під контролем мануального м’язового тестування (мануальне м’язове тестування з навантаженнями). Далі визначається реабілітаційний потенціал (РП) пацієнта. На підставі кінезіологічного дослідження та клінічного діагнозу ставиться остаточний діагноз захворювання пацієнта.

2. Встановлення оптимального руху. Здійснюється відновлення простого рухового стереотипу: ліквідують причини порушення опорно-рухового апарату, відновлюють м’язи, які не були включені в рух, відновлюють рух, що виконується пошкодженим м’язом.

3. Кінезітерапевтичний вплив. На цьому етапі відбувається відновлення складного рухового стереотипу.

3.1. Розробка індивідуальної кінезітерапевтичної програми: при розробці програми лікар враховує принципи і вимоги до кінезітерапевтичної програми, викладені в СІК. Розробка кінезітерапевтичної програми здійснюється лікарем з використанням комплексу фізичних вправ, розроблених для виконання на спеціальних тренажерах. Перед виконанням кінезітерапевтічної програми виконується комплекс для розминки з 5-7 вправ, який формується лікарем на основі вправ, представлених у СІК.

3.2. Процес реалізації кінезітерапевтичної програми передбачає проходження пацієнтом лікувального курсу, який складається з лікувальних сеансів. Кількість лікувальних сеансів залежить від ступеню тяжкості захворювання, вікових особливостей, фізичного стану пацієнта, супутніх патологій, давності захворювання, тощо). Сеанс проводиться індивідуально фахівцем з фізичної реабілітації. Постійний контроль виконання лікувальних вправ пацієнтом — ключовий принцип СІК — лише вивірений і правильний рух забезпечить відновлення і закріплення складного рухового стереотипу і забезпечить гарантоване одужання.

3.3. З метою контролю лікувального процесу, після кожних 3 лікувальних сеансів відбувається огляд пацієнта лікарем. За результатами огляду можуть вноситься зміни в кінезітерапевтичну програму. У разі занедбаного стану хвороби на останній консультації консиліум лікарів може прийняти рішення про повторення лікувального курса.

3.4. У процесі реалізації кінезітерапевтичної програми відбувається обробка конкретної групи м’язів з метою відновлення скорочуваності, еластичності і трофічної функції. За рахунок поліпшення рухливості йде процес відновлення живлення суглобів — відповідно поліпшується живлення хрящів, відбувається регенерація кісткової, а також хрящової тканини і як результат — ліквідація запалення, болю і повне відновлення рухливості суглоба).

Реабілітаційний потенціал. Реабілітаційний потенціал (РП) відображає можливості хворої людини задіяти свої біологічні та соціально-психологічні можливості відновлення здоров’я.

Визначення РП, є важливою частиною обстеження хворого, яке передбачає:
— діагностику загального стану опорно-рухової системи в реабілітаційному залі з використанням тренажерів;
— вимірювання довжини кінцівки (відносної, абсолютної);
— вимірювання обхвату (для оцінки збільшення або зменшення м’язової маси);
— визначення обсягу рухів в суглобах (досліджуються два види обьема руху — активний і пасивний);
— визначення м’язової сили і функціонального стану пацієнта.

Обстеження в реабілітаційному залі включає:
— перевірку на координацію і баланс пацієнта;
— вимірювання та оцінка м’язової сили;
— оцінка швидкості, витривалості, сили, гнучкості;
— визначення функціонального стану пацієнта.

Діагностика та тестове заняття в реабілітаційному залі. Для дослідження м’язової сили застосовують тестове заняття в залі на багатофункціональних тренажерах.

Визначення РП хворого є необхідною умовою проведення кінезітерапевтичного впливу. При визначенні РП необхідно вирішити декілька головних завдань:

  • З’ясування характеру рухових порушень і ступеня обмеження рухової функції.
  • Визначення можливості хворого для повного або часткового структурного і функціонального відновлення пошкодженної ланки опорно-рухового і нервово-м’язового апарату.
  • Визначити подальший прогноз розвитку адаптаційних і компенсаторних можливостей організму хворого при даному захворюванні.
  • Оцінити фізичну працездатність організму в цілому і функціональну здатність окремих органів і систем з урахуванням визначення витривалості пацієнта до різних за характером, обсягом та інтенсивністю фізичних навантажень у ході кінезітерапевтичного впливу.

Для визначення РП хворого перш за все необхідно використовувати медичну документацію. Це дозволяє найбільш точно підтвердити діагноз основного і супутніх захворювань, а потім і ефективність проведеного лікування та ін.

Складання медичної карти і кінезотерапевтичної програми

Медична карта містить кілька розділів.

Перший розділ являє собою коротку паспортну частину, а також діагностичні дані з етіологією, давністю, трофікою і фазою основного захворювання і короткою характеристикою супутніх захворювань.

Другий розділ відображає загальні патологічні порушення, які мають відношення переважно до рухової активності. Він включає кінезіологічний аналіз патологічних порушень кістково-суглобової і нервово-м’язової системи. Відображаються результати різних досліджень і тестів, три основних параметри рухової активності — обсяг руху, силу і координацію рухів.

Суттєвими є також дані про функціональний стан серцево-судинної, дихальної систем, їх тренованості, патологічні зміни.

Третій розділ містить формулювання визначень, коротке та ясне завдання процесу лікування, що виходить з встановлених патологічних відхилень і функціональної оцінки.

У четвертому розділі лікар записує лімітуючі і ризикові фактори для конкретного хворого за певних кінезітерапевтичних завдань. Це сприятиме більш правильному підбору засобів кінезітерапії і уточненню їхніх методів і дозування. Тут слід зазначити також деякі протипоказання для застосування тих чи інших кінезітерапевтичних вправ, якщо такі є.

П’ятий розділ передбачає формування кінезітерапевтичної програми для виконання поставлених завдань.

Кінезітерапевтична програма являє собою розгорнутий кінезітерапевтичний комплекс. Важливою частиною цього розділу є опис процедури виконання комплексу знеболювальних вправ і вправ на дихання, а також опис окремих вправ і методичні вказівки для їх виконання: дозування, тривалість, тощо. Крім тривалості, для кожної з вправ необхідно визначити час дня їх проведення, тобто відобразити послідовність і ритм заходів.

Лікувальний кінезітерапевтичний сеанс. Кінезітерапевтичний сеанс є лікувальним процесом, при якому в результаті виконання кінезітерапевтичної програми в організмі людини наступають позитивні, функціональні, біохімічні та структурні зміни.

Кінезітерапевтічна програма — це індивідуально розроблений комплекс лікувальних вправ, який сприяє ефективному лікуванню і безпечної реабілітації неврологічних та ортопедичних захворювань без медикаментів та операцій шляхом тренування м’язів, з метою їх виведення з спазмованого стану, включення їх в роботу і поліпшенням харчування суглобів та хребта, зміцнення м’язового корсета, поліпшення гіподінамічної та метаболічної функції і найважливіше — з одного боку здійснюється формування правильного (оптимального) рухового стереотипу, з іншого — відбувається вдосконалення і розвиток фізичних і рухових якостей — дієздатності організму.

У результаті систематичних лікувальних занять, повторювання та поступового підвищення фізичного навантаження відбувається активізація обмінних процесів, відновлюється мікроциркуляція в глибоких м’язах, проходить біль, усуваються спазми і набряки. Все це дає можливість відновити повноцінну працездатність навіть, в, здавалося б, запущених стадіях.

Вправи в залі виконуються на силових багатофункціональних і декомпресійних тренажерах без осьових навантажень на суглоби. У процесі занять задіюється прихований потенціал організму людини, який володіє величезними резервними можливостями і здатний виконувати великі фізичні навантаження при цьому з мінімальними енерговитратами проходять процеси одужання.

 

КНОПКА