(044) 541-15-14 | Лицензия МОЗ Украины №282887
bclose
DSC_7840

Система інтегративної кінезітерапії як новий холістичний метод немедикаментозного відновлення при захворюваннях хребта та суглобів

Незважаючи на незаперечні досягнення медицини в лікуванні багатьох хвороб,  зростаючу технічну і матеріальну оснащеність, сучасна медицина залишається безсилою перед більшістю хронічних захворювань опорно-рухового апарату (ОРА). Зазвичай вдається лише приглушити їх загострення, причому часто ціною посилення інших проблем. Щоб зрозуміти це, достатньо переглянути довгий список протипоказань та побічних дій, що додається до ліків.

Невпинний ріст захворюваності та  омолодження хвороб ОРА автор монографії Б.М. Кравченко пов’язує з низьким рівень діагностики причин патології та відсутністю ефективних методів лікування. При сучасних симптоматичних підходах акцент робиться на результаті змін в хребті, суглобах (біль, запалення, деформація), а не на біомеханізмі — чому це сталося? Лікується, наприклад, колінний суглоб (оскільки він болить) і не з’ясовують, чому відвідні або привідні м’язи стегна слабкі і не виконують свою стабілізуючу і рухову функцію. Чому, наприклад, скручені і розвернуті кістки тазу? Адже скручування таза і зміщення хребців одного по відношенню до іншого є результатом дисбалансу деяких м’язів, що прикріплюються до тазових кісток і хребців, а також стає причиною виникнення гриж міжхребцевих дисків.

У зв’язку з цим на порядку денному гостро стоїть завдання підвищення ефективності лікування хвороб кістково-м’язової системи за рахунок холістичного (інтегративного) підходу до лікувального процесу. Це дає можливість забезпечити розширення дії на патогенез розвитку цих захворювань та уникнути ускладнень та побічної дії на інші органи та системи організму.

Монографія Б.М. Кравченка якраз і присвячена розробці Системи інтегративної кінезітерапії (СІК) — нового напрямку в спортивній медицині та реабілітації, який ґрунтується на синтезі методів кінезіології і кінезітерапії в рамках холістичного підходу. Система інтегративної кінезітерапії являє собою цілісну методику відновлення функціонального стану опорно-рухового апарату, що поєднує в собі три складові: комплексну кінезіологічну діагностику, корекцію та кінезітерапевтичний вплив на організм пацієнта.

В науковій праці автор обґрунтовує важливість цілісного, холістичного підходу до лікування ОРА. Адже всі м’язи взаємопов’язані і порушення їх функціонування в одному з відділів тягне за собою неадекватне функціонування всього кістково-м’язового комплексу. Якщо є м’язова дисфункція, то формується неоптимальний руховий стереотип і в результаті одні м’язи стають функціонально слабкими, а інші компенсаторно перевантажені і починають боліти.

В цій ситуації надзвичайно важливо встановити причину функціональної слабкості м’язів з метою включити їх в роботу. Це дасть можливість усунути перенавантаження м’язів, які виконували компенсаторну функцію і зняти больовий синдром. В результаті коротшання перенавантажених м’язів вони стають причиною контрактур суглобу і больових відчуттів. Діагностика ускладнюється тим, що біль може мігрувати, оскільки компенсаторно в процес можуть бути включені різні м’язи. Це є свідченням того, що ліквідація м’язового дисбалансу — це виключно індивідуалізований процес. Очевидно індивідуальними будуть і програми лікування та реабілітації, а відповідно і набори фізичних вправ.

Автор робить висновок, що тільки якісна діагностика порушень кістково-м’язової системи як єдиного цілого, дозволить виявити першопричину функціональної слабкості м’язів і вибрати вірну схему лікування. Це досягається з допомогою мануального м’язового тестування (ММТ), яке ґрунтується на тому, що нервова система змінює тонус м’язів, реагуючи на всі порушення всередині організму. Використовуючи ММТ, лікар визначає причину патології і методи її корекції. За результатами здійснює корекцію і розробляє кінезітерапевтичну програму, яка забезпечує формування оптимального рухового стереотипу і зміцнення кістково-м’язової системи.

Автор монографії наголошує, що в процесі ММТ причина захворювання може бути виявлена  ще на ранніх стадіях, коли вона лише зароджується на рівні функціональних дисбалансів в системах і органах людини. Знання причини ще на доклінічному етапі дає можливість усунути її  і тим самим попередити захворювання.

В монографії автор послідовно і переконливо доводить, що захворювання ОРА носять біометричний характер, тобто неправильний рух і механічні недоліки в опорно-руховій системі з часом призводять до біохімічних змін в суглобах і до їх повного руйнування. Таким чином, якщо м’яз чи група м’язів з якої-небудь причини діють неефективно, то виникає дисбаланс і нестабільність руху, що в кінцевому підсумку призводить до захворювань опорно-рухового апарату.

На науковому рівні обґрунтовується, що методи кінезітерапії, так як і методи мануальної терапії не є самодостатніми. Перш ніж застосувати методи кінезітерапії необхідно провести ММТ і за його результатами скорегувати  кістково-м’язовий дисбаланс і лише після цього переходити до виконання фізичних вправ.

Справа в тім, що враховуючи сучасні умови життя, складно знайти людину в якої відсутній кістково-м’язовий дисбаланс. Це наслідки гіподинамії, знаходження тривалий час в одній позі, циклічних навантажень, тощо. Також  важливо розуміти, що хронічні, але не виявлені хвороби внутрішніх органів, також призводять до слабкості м’язів і, тим самим, до обмеження рухливості в суглобах та хребті і, звичайно ж, до формування м’язового дисбалансу.

Якщо не виявити кістково-м’язовий дисбаланс і не скорегувати його, то в такому випадку фізична реабілітація з використанням кінезітерапії, активні заняття спортом або фізкультурою  будуть лише поглиблювати дисбаланс — непрацюючі м’язи напружуватися не будуть, а м’язи, які  виконують компенсаторну функцію  будуть ще більше перевантаженими.

У випадку з використанням мануальної терапії для лікування ОРА можна розраховувати на довготривалий ефект лише укріпивши м’язову систему, після проведеної мануальної терапії.

В рамках Системи інтегративної кінезітерапії автором створені чіткі теоретико-практичні засади лікування, реабілітації та профілактики неврологічних та ортопедичних захворювань. Проведена систематизація і узагальнення методів діагностики захворювань кістково-м’язової системи, прийомів міофасціальної терапії, технік формування простого рухового стереотипу, фізичних вправ корекції та формування складного рухового стереотипу та фізичних вправ відновлення тонусу і сили м’язового волокна.

Автором розроблені схеми проведення кінезіологічної діагностики та запропоновані алгоритми пошуку причини патології.  Проведена велика робота із розробки науково-методичного забезпечення процесу формування індивідуальних кінезітерапевтичних програм. Результатом цієї роботи є чіткі правила, вимоги та показання щодо включення тієї чи іншої фізичної вправи в індивідуальну кінезітерапевтичну програму.

Важливим є той факт, що СІК розроблялася і безпосередньо реалізовувалася на базі Медичного центру «KinesisLife». Понад шість років клінічного використання довели її високу ефективність при лікуванні захворювань хребта та суглобів.

Актуальністиь даного дослідження не викликає сумнівів, оскільки, як у  вітчизняній, так і в зарубіжній літературі відсутні науково-обґрунтовані, методично-забезпечені підходи до сумісного клінічного використання мануальних технік (мануальна терапія, прикладна кінезіологія, остеопатія, тощо) та методів кінезітерапії.  Поєднуючи, в рамках Системи інтегративної кінезітерапії, необмежені можливості кінезіології в діагностиці та корекції і великий потенціал кінезітерапії в активізації внутрішніх регенераційних і відновних процесів в організмі можна говорити про новий холістичний напрямок у медицині і фізичній реабілітації.

Рецензія на монографію Б.М. Кравченка