Телефон гарячої лінії: (098) 750-22-55
Рухайся до життя без болю!
Записатися до лікаря

Захворювання опорно-рухового апарату

КОМПЛЕКСНИЙ, ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД ПРИ ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ ОПОНО-РУХОВОГО АПАРАТУ

Ласкаво просимо в Медичний центр кінезітерапії “KinesisLife”, де передові медичні технології йдуть рука об руку з турботою та індивідуальним підходом до кожного пацієнта!

ЗМІСТ

  1. Комплексний підхід до лікування опорно-рухового апарату
  2. Які відмінності в застосуванні класичного і комплексного лікування?
  3. Чому саме скелетні м’язи – в епіцентрі формування і розвитку захворювань хребта та суглобів?
  4. Роль хребта та його м’язового корсету у здоров’ї людини
  5. Які ж патологічні процеси відбуваються в наслідок м’язових дисфункцій?
  6. Основна причина захворювань ОРА та послідовність патологічних зміни в хребті та суглобах людини
  7. Як проходить консультація і процес лікування

 

Медичний центр “KinesisLife – це сучасна установа неврології, ортопедії і реабілітації, яка надає ефективну і доступну медичну допомогу дорослим і дітям.

Медичний центр одним з перших в Україні запровадив в лікувальну практику своїх медустанов мультидисциплінарний цілісний, комплексний підхід до консультування і лікування наших пацієнтів в основі якого принципи холістичної (інтегративної) медицини:

  • Комплексний підхід. Передбачає консультування та лікування групою висококваліфікованих фахівців суміжних спеціальностей (наприклад: невролог, вертебролог, лікар фізичної реабілітаційної медицини, тощо).
  • Персоніфікований підхід. Це означає – лікувати пацієнта, а не хворобу. Адже людський організм – складна біологічна система. Всі органи людського тіла взаємопов’язані, знаходяться в постійній взаємодії.
  • Терапія спрямована на усунення першопричини патологічного процесу. Не усунувши причину, будь яка терапія (чи медикаментозне лікування, чи хірургічне втручання) не зупиняє прогресування хвороби, а отже таке лікування неефективне, а досягнуті ремісії – нестійкі.

Варто акцентувати увагу на тому, що на відміну від звичної для всіх консультації вузькопрофільного лікаря, яка триває до 30 хв., консультація в KinesisLife носить мультидисциплінарний характер. Пацієнти отримують ОДНОГОДИННУ консультацію. Причому вона відбувається за декількома напрямками, необхідними для одужання, наприклад, неврологія, мануальна терапія і лікувальна фізкультура. При цьому вартість консультації навіть нижча консультації вузькопрофільного лікаря.

Лікувальний  процес в KinesisLife ґрунтується на інтегративному підході.  Це говорить про те, що нашому пацієнтові буде наданий весь спектр послуг, які необхідні для повного видужання – це медикаментозна терапія в період загострення, мануальна терапія для кінезіологічної діагностики і терапії причин хвороби і кінезітерапевтичний вплив з метою, щоб задіяти скриті відновні та регенераційні резерви людського організму, фіксації вже досягнутих позитивних змін на попередніх етапах терапії.

Доцільно розглянути відмінності традиційного лікування захворювань ОРА і комплексного, мультидисциплінарного підходу, який використовується Медичним центром  KinesisLife.

ЯКІ ВІДМІННОСТІ В ЗАСТОСУВАННІ КЛАСИЧНОГО І КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ?

Класичний (традиційний) підхід

Класичні підходи до лікування захворювань кістково-м’язової системи зводяться до симптоматичної терапії, яка передбачає під час гострої фази призначення курсу медикаментозного лікування з метою зниження інтенсивності болю, зменшення запального процесу. Пройшовши курс такої терапії, в пацієнта складається враження одужання, а на справді – лише тимчасовий період ремісії. Оскільки причина не усунута, то хвороба продовжує прогресувати. Необхідно також розуміти, що тимчасові періоди ремісії досягаються не просто так, а ціною здоров’я інших органів та систем в результаті впливу на них побічної дії медикаментозних засобів.

Коли мова заходить про симптоматичне лікування то виникають асоціації з переміщенням пацієнта по конусоподібній спіралі. Кожен наступний її виток стає коротшим – спіраль звужується, що символізує  втрачені можливості, час і невпинний рух до хірургічного вирішення проблеми.

Як не прикро але перспективи сумні – це результат беззастережної орієнтації на лікування симптомів, ігноруючи причини хвороби. Таке лікування не вирішує механічні проблеми, які виникли в результаті м’язових дисбалансів: зміщенням хребців, перекосом кісток тазу, асиметрією частин тіла, тощо.

Лікарі розуміють необхідність комплексного лікування захворювань хребта і суглобів, але для цього мають бути створені умови: весь лікувальний процес має бути зосередженим в клініці. Оскільки  таких умов не має, то виходять з того що мають. Часто лікар рекомендує пацієнту розпочати активний спосіб життя і зайнятися фізкультурою, фітнесом. Такі рекомендації, як правило, забуваються як тільки пацієнт виходить з кабінету лікаря. Але є і інші пацієнти, які скрупульозно виконують всі рекоменддації лікаря. Виникає справедливе питання:

А чи буде користь від таких походів в спортзал? 

Швидше, що ні. Справа в тому, що причиною переважної більшості захворювань ОРА є м’язова слабкість (гіпотонія). Про це детальніше буде йти мова нижче. Оскільки ми ведемо мову не про досягнення якихось поставлених фітнес-цілей, а про продовження лікування, то воно передбачає: Мануално-м’язове тестування з метою виявлення і усунення гіпотонічних м’язів, м’язових дисбалансів, перекосів кісток і асиметрії частин тіла. Після проведення мануальної терапії з метою усунення, виявленої патології  лікар розробляє кінезітерапевтичну програму для лікувальних сеансів в реабілітаційному залі з фізіотерапевтом.

ВАЖЛИВО! Якщо не провести Мануальне м’язове тестування з метою виявлення можливих дисфункцій скелетно-м’язової системи і розпочати заняття фітнесом чи фізкульттурою, то при наявності гіпотонічних м’язів вони напружуватися не будуть (так як перестають виконувати свої функції), а здорові скелетні м’язи, які компенсаторно включились в роботу заміст слабких будуть перенапружуватися і в кінцевому результаті спазмуються і в них появиться біль.  Що стосується наявності м’язових дисфункцій, то враховуючи сучасні умови життя (низька рухова активність, переважно сидячий спосіб життя, тощо) ймовірність їх наявності дуже висока.

Інтегративний (комплексний) підхід

Основною відмінністю і перевагою Інтегративної моделі лікування від класичної є вищеприведені принципи інтегративної медицини. Якщо при класичному підході, як правило, лікування обмежується фармакотерапією і фізіотерапією, то при комплексному лікуванні цей ланцюжок значно довший:

Консультація+Мануально-м’язове тестування для виявлення причини хвороби → Фармакотерапія+фізіотерапія → Мануально-м’язове тестування → Кінезіологічна корекція → Кінезітерапевтичний вплив.

З вище наведеної інформації можна зробити висновок, що діагностика і лікування захворювань опорно-рухового апарату (ОРА) при інтегративному підході сфокусоване на тонусно-силових дисфункціях м’язів.

ЧОМУ САМЕ СКЕЛЕТНІ М’ЯЗИ – В ЕПІЦЕНТРІ ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТКУ ЗАХВОРЮВАНЬ ХРЕБТА ТА СУГЛОБІВ?

Науково доведеним фактом є те, що кожен м'яз має свої взаємозв'язки (асоціації): з внутрішнім органом, ендокринною залозою, хребцево-руховим сегментом, кісткою, тощо. Якщо в органі, хребцево-руховому сегменті чи в іншій системі організму виникає проблема, то тонус асоційованого з ними м'язу знижується. Лікар, встановивши м'яз із зниженим тонусом, може діагностувати наявну патологію органна або інші розлади в організмі.

Також сучасні дослідження свідчать, що тривала функціональна слабкість м’яза приводить до формування м’язових дисбалансів, які з часом провокують захворювання ОРА.

ДОВІДКОВО: М’язовий дисбаланс – це порушення балансу (рівноваги) м’язів, які в процесі виконання своїх функцій мають перебувати в рівновазі – як за співвідношенням їх довжин, так і за силою.

Які ж основні фактори, що спричиняють функціональну слабкість м’яза?

Одна причина вже названа – це будь-яке захворювання організму людини. М’язову слабкість також формують несприятливі фактори, пов’язані з гіподинамією, постійним перебуванням в неприродніх, незручних позах: школярі за партою, студенти, офісні працівники за столами перед комп’ютером, шалений ритм життя, який породжує стреси, конфліктні ситуації, тощо. Враховуючи це - складно найти людей в яких відсутні м’язові дисбаланси. А якщо так, то переважна більшість населення перебуває в групі ризику захворювань опорно-рухового апарату.

Необхідно додати, що Всі скелетні м'язи взаємопов'язані між собою м’язово-фасціальними ланцюгами  і порушення їх діяльностті хоча б в одній з ланок спричиняє неадекватне функціонування всього кістково-м'язового комплексу. В результаті м'язової дисфункції одні м'язи стають функціонально слабкими, а інші компенсаторно перевантажені і починають боліти.

Крім цього формується неоптимальний руховий стереотип – порушується біомеханіка руху, що  підвищує  навантаження на хребет і суглоби, збільшує енергію споживання під час руху, посилює біль і нестабільність суглобів.

Роль хребта та його м’язового корсету у здоров’ї людини

Здоров’я людини, в значній мірі, залежить від здоров’я хребта. Є така фраза відомого дослідника, лікаря Поля Брегга «Хребет – це вішалка усіх хвороб» і з нею не можна не погодитись. В свою чергу здоров’я хребта залежить від стану скелетних м’язів, які його оточують.

У систему хребта входять м'язи, зв'язки, сухожилля та кровоносні судини. М'язи є свого роду джерелом енергії для рухів. Зв'язки – це міцні та гнучкі утворення з волокнистої тканини, що сполучають між собою кістки. Сухожилля з'єднують м'язи з кістками та дисками. Кровоносні судини забезпечують живленная. Завдяки спільній роботі цих елементів людина може рухатися.

Хребетний стовп з одного боку має бути жорстким, а з іншого – гнучким. Це досягається завдяки його специфічній будові. Його можна порівняти з щоглою корабля. Щогла, «закріплена» в тазовій області, піднімається до рівня голови, а на рівні плечей вона, як рея, несе плечовий пояс.

На багатьох рівнях знаходяться також зв'язкові та м'язові тяги, прикріплені на кшталт утримуючих канатів. Вони з'єднують щоглу з основою - тазом. Друга система утримуючих канатів натягнута у формі ромба, вертикальна вісь якого більша, ніж поперечна. У положенні стоячи на двох ногах сили натягу утримуючих канатів загалом врівноважені, щогла стоїть вертикально. У положенні на одній нозі, коли вага тіла перенесена тільки на цю кінцівку, таз трохи перекидається у бік цієї ноги, а хребетний стовп описує хвилеподібну лінію. При цьому поперековий відділ набуває опуклості у бік іншої ноги, грудний відділ - увігнутість у протилежний бік, шийний відділ хребта, у свою чергу, має опуклу кривизну, як і поперекова частина. М'язові тяги, що керуються центральною нервовою системою, автоматично включають свій натяг і тим самим підтримують необхідну рівновагу.

При вертикальному положенні вага людини через тіла хребців передається на міжхребцеві диски, причому ідеальною, тобто найбільш щадною для диска, вона буде в тому випадку, якщо рівномірно розподілиться по всій його площі. У таких умовах буферні властивості диска виявляються найбільшою мірою за найменшої загрози його пошкодження. Сувора відповідність форми окремих хребців, формі вигинів хребта, сприяє рівномірному розподілу статичного навантаження по всій поверхні диска. Порушення форми хребців, а відповідно  і всього хребта обумовлюють нерівномірне навантаження на диски.

Порушення форми хребта, що призводять до змін навантаження на диски, можуть виникнути під впливом факторів, що діють поза хребтом. Найпростішим прикладом є різке обмеження рухливості в кульшовому суглобі. Це неминуче призведе до викривлення хребетного стовпа, і він у такому положенні функціонуватиме при стоянні, ходьбі, роботі.

Навантаження на диски в різних сегментах одного і того ж відділу неоднакове. Така нерівномірність навантаження з перевантаженням задніх ділянок дисків спричиняє їх дистрофічну зміну. Постійне навантаження призводить до передчасного старіння диска, а потім і до навантаження відповідних ділянок тіл хребців, навантаження на які також збільшується внаслідок зменшення буферних властивостей диска. Цей процес прискорюється при наявності м’язових дисбалансів, які найчастіше  виникають при професійних та спортивних навантаженнях і насамперед проявляється у найбільш рухливих сегментах.

Нерівномірність навантажень ще більше зростає при порушенні нормальної форми хребетного стовпа. Так, наприклад, юнацький диспластичний кіфоз викликає компенсаторне збільшення шийного та поперекового лордозів, що обумовлює ще більшу нерівномірність навантаження на шийні та поперекові диски, а іноді і на дуговідросткові суглоби. Несприятливий перерозподіл тривалих статичних навантажень може бути пов'язане також із вимушеними позами у людей деяких професій (наприклад, у друкарок, швачок та ін.).

Тому особливо важливо, щоб м'язи з обох боків хребта були розвинені та збалансовані. Правильне положення тіла визначається ступенем розвитку і тонусом м'язів і зв'язок, що оточують хребет.

Сидячий, малорухливий спосіб життя, який ведуть багато людей спричиняє порушення балансу в роботі м’язів: ті з них, які з певних причин слабнуть (стають гіпотонічними) і не в змозі виконувати свої функції, а ті, що компенсаторно включаються в роботу замість гіпотонічних перевантажуються, спазмуються і постійно знаходяться в напрузі. Тривале перенапруження м’язів веде до підвищення їх тонусу і порушення живлення. В таких випадках можливе виникнення запалення (міозит) і болю (біль у м’язах).

Як уже зазначалося, функцію амортизатора – пом’якшувальної прокладки між хребцями – виконує міжхребцевий диск. Вікові зміни, негативна дія зовнішніх чинників, малорухливий спосіб життя і ряд інших причин спричиняють утворення м’язових дисбалансів в результаті чого  порушується я циркуляція крові і, відповідно, живлення диска. Наслідком стають дегенеративно-дистрофічні процеси в диску

ДОВІДКОВО: Міжхребцеві диски – це частина тіла, яка не має судин і живиться завдяки скороченню м’язів хребта, які відіграють роль «мікронасосів», здійснюючи шляхом дифузії з оточуючих тканин живлення міжхребцевих дисків. Збій в роботі цих м’язів негайно погіршує живлення дисків. Порушення живленння – це і є початок дистрофічного процесу.

ЯКІ Ж ПАТОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ ВІДБУВАЮТЬСЯ В НАСЛІДОК М’ЯЗОВИХ ДИСФУНКЦІЙ?

Прослідкуємо ці процеси на прикладі хребта. Найбільш поширеними захворюваннями хребта є остеохондроз і міжхребцеві грижі.

Захворювання можуть виникнути як у людей, що ведуть малоактивний спосіб життя, так і навпаки, у тих, хто має великі фізичні навантаження, наприклад, у спортсменів.

Важливим фактором ризику їх виникнення є:

  • гіподинамія у всіх її проявах (відсутність активного руху, тривале перебування у незручних позах – за столом, перед комп’ютером, тощо);
  • неправильна постава;
  • травми;
  • підняття тяжкості;
  • зайва вага;
  • вікові зміни, що призводять до порушення трофіки тканин;
  • і ще багато інших.

Дуже небезпечні з погляду формування міжхребцевих гриж різкі фізичні навантаження, наприклад, коли людина не тренується регулярно і раптом вирішує зайнятися спортом, не шкодуючи себе. Важливим фактором ризику є надмірна маса тіла, що збільшує навантаження на хребет, а також сидячий спосіб життя, тобто постійні статичні навантаження.

Вищенаведені фактори ризику зумовлюють зниження тонусу м’язів. В результаті цього вони «випадають» з рухових актів, а замість них компенсаторно, включаються інші здорові м’язи, які з часом від перевантаження спазмуються і починають боліти. Погіршується трофіка тканин хребта і нервових корінців і розпочинаються дегенеративно-дистрофічні зміни в хребті.

Для кращого розуміння патологічних процесів, які виникають в хребті доцільно мати деяке уявлення про будову хребта. Хребет є довгим ланцюгом хребців. Зазвичай їхня кількість коливається від 33 до 35. Між хребцями знаходяться міжхребцеві диски, які пом'якшують тертя між хребцями, будучи свого роду амортизатором. Саме ці диски дозволяють нашому хребту бути гнучким, пружним та еластичним. Кожен міжхребцевий диск складається з драглистого ядра, яке оточує фіброзне кільце.

Через дегенеративні зміни в дисках, сильні фізичні навантаження або травми фіброзне кільце може лопатися і драглисте ядро виштовхується назовні. Це і є міжхребцева грижа або її ще називають грижі хребта, міжхребцева кила.

Хребет піддається великим навантаженням, тому він укріплений м'язами та зв'язками, що утворюють міцний каркас. Саме він дозволяє людині тримати тіло вертикально та згинати його за необхідності. Стан м'язового каркаса відіграє ключову роль у формуванні міжхребцевих гриж – при слабкості, м’язових дисбалансах випинання утворюються легше.

Незважаючи на видимість повної герметизації драглистого ядра, між ядром і позахребцевими тканинами відбувається активний обмін рідини. Тому міжхребцевий диск слід розглядати як систему, що знаходиться в рівновазі завдяки припливу та відтоку з нього рідини. При збільшенні навантаження по осі хребта відбувається відтік рідини з дисків, а усунення такого навантаження призводить до припливу. При будь-якій зміні механічного навантаження на диск, що відбувається при всіх рухах хребта, він діє як насос. Природно, що чим молодша людина, більше рухається тим  і еластичніший диск, тим більше драглисте ядро ​​і активніше протікає цей процес.

Підсумовуючи, слід зауважити, що все сказане вище про хребет в значній мірі стосується і суглобів.

ОСНОВНА ПРИЧИНА ЗАХВОРЮВАНЬ ОРА ТА ПОСЛІДОВНІСТЬ ПАТОЛОГІЧНИХ ЗМІНИ В ХРЕБТІ ТА СУГЛОБАХ ЛЮДИНИ

З вище наведених міркувань і фактів можна назвати дві тісно взаємопов’язані причини:

  • М’язова гіпотонія і як наслідок – м’язові дисбаланси;
  • Порушення живлення міжхребцевих дисків і хрящів суглобів.

Доцільно більш детально розглянути фактор м’язової гіпотонії, підсумувавши і узагальнивши послідовність патологічних зміни в хребті та суглобах людини, які розглянуті вище по тексту.

Таким чином, на основі вищевикладеного можна говорити, що захворювання опорно-рухового апарату, в переважній своїй більшості, мають біомеханічний характер: м’язові дисбаланси формують неправильний рух, який  з часом призводить до біохімічних змін в структурах хребта та суглобів, а з часом і до їх поступового руйнування. Цей процес можна узагальнити і подати у вигляді наступного «ланцюжка патологічних змін»:

  1. Слабкі (гіпотонічні) м’язи стають причиною порушення еволюційновиробленої  послідовності  включення м’язів в рухові акти. Якщо з якихось причин  м’яз став гіпотонічним, то він не в змозі виконувати свої функції і «випадає» з рухового патерну. Таким чином порушується послідовність  включення   певних груп м’язів (агоністів, синергістів, антагоністів, фіксаторів, нейтралізаторів) в руховий акт. Всі м’язи в організмі нерозривно пов’язані  між собою ,  окремо  взятий  м’яз хоч  і виконує своє завдання але збій в його роботі позначиться на функціонуванні практично всієї м’язової системи. До цього ще долучається процес формування м’язових дисбалансів.
  2. Функції м’язів, які стали слабкими, беруть на себе здорові м’язи. Крім цього їм доводиться виконують ще й свою роботу. Надмірна робота та виконання не властивих функцій призводить до перенапруження, спазмування, а з часом в них з’являється  і  відчуття болю. Після цього м’яз не в змозі нормально скорочуватися і починає слабнути. Саме так  запускається “зачароване коло” - патологічний механізм формування нових слабких м’язів і відповідно нових м’язових дисбалансів.
  3. М‘язові дисбаланси стають причиною перекосів кісток скелету і асиметрії тулуба.Досить вдало академік Н. Бернштейн порівняв спину людини з конструкцією ланцюгової щогли: хребетний стовп – центральна вісь, а м’язи навколо хребта виступають в ролі розтяжок цієї щогли. Таким чином, рівновага щогли буде підтримуватися рівним натягом кожної з розтяжок, і якщо, хоча б одна розтяжка ослабне, щогла почне нахилятися в протилежну сторону. Отже, коли м’язи спини на одній стороні слабшають, або навпаки коротшають – розбалансовується вся конструкція. Цей стан в медицині називається м’язово-функціональний (постуральний) дисбаланс. М’язово-функціональний дисбаланс, як правило, проявляється зміною пози ( порушення постави, перекос тазу, сколіоз, тощо).
  4. Порушення біомеханіки опорно-рухового апарату.Знову ж таки формується порочне коло: гіпотонічні м’язи не в змозі виконувати функцію утримання хребта і в наслідок чого з’являється нестабільність між тілами хребців і як результат – порушення біомеханіки всього опорно-рухового апарату. У той же час вказані порушення ведуть до ще більшого ослаблення м’язів, оскільки втрачається оптимальна взаємодію між м’язами. Ослаблення м’язів на одній стороні тулуба веде до вкорочення м’язів з іншого його боку (м’язів антагоністів), що викликає порушення рівноваги тіла і нахил центра ваги в одну зі сторін. Порушення функціонування м’язів будь-якого одного сегмента призводить до того, що порушується оптимальний, найбільш раціональний спосіб взаємодії всіх м’язів корпусу: змінюється вигин хребта в поперековому і шийному відділах, змінюється нахил таза, порушується симетричність опори у вертикальному положенні, при ходьбі формується м’язово-функціональний дисбаланс. Зміна біомеханіки стереотипних рухів (повсякденна робота, ходьба, біг) веде до збільшення слабкості однієї зі сторін і стійкого стану напруженості іншого боку. В результаті вказаних патологічних змін порушується розподіл векторів навантаження як на суглоби, так і на хребет. Це зумовлює прискорене зношування структур хребта й суглобів за рахунок надлишкових навантажень в місцях, які не є природніми – в результаті відбуваються руйнування хрящової тканини, запальні процеси.
  5. Порушення іннервації, кровообігу і циркуляції лімфи. Коли людина мало рухається, веде  сидячий спосіб життя, то порушується циркуляція крові і лімфи в них. Відповідно в цих м’язах виникають проблеми з живлення і запускпється механізм порушення обміну речовин, що приведе до дегенеративних і ішемічних явищ.
  6. Дегенеративно-дистрофічні зміни в хребті і суглобах.Вище зазначалося, що живлення  міжхребцевих дисків і суглобового хряща здійснюється опосередковано через процеси осмосу та дифузії з прилеглих тканин. Причому процес повноцінного живлення можливий лише при активному русі.

Повноцінне живлення суглобового хряща можливе лише при здорових м’язах і активному способі життя. Маючи пористу структуру, хрящ віддає синовіальну рідину при стисненні і вбирає її назад в спокійному стані. Синовіальна рідина в цьому випадку грає не тільки роль мастила, але і розчину для живлення.

Порушення механізмів живлення міжхребцевих дисків і суглобів провокує в них дегенеративно-дистрофічні процеси. Які з часом призводять до формування міжхребцевих гриж, артрозів і інші тяжких захворювань опорно-рухового апарату.

Отже, за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я 80% населення мають різну патологію опорно-рухового апарату. Кожен хто попав в ці 80% знаходяться на різних етапах ланцюжка патологічних змін в хребті і суглобах і від ефективності лікувальних заходів залежить яка частка поповнить ряди пацієнтів з тяжкими захворюваннями ОРА. А якщо врахувати пізню діагностика в Україні, відсутність профілактичних заходів і несвоєчасне, переважно симптоматичне лікування, то, на превеликий жаль результати для наших громадян будуть сумними.

Таким чином, можна констатувати, що, незважаючи на значні досягнення медицини, в медикаментозному лікуванні симптомів, а також хірургічних методів вона залишається безсилою перед зростанням захворюваності ОРА. В чому ж причина? На нашу думку, причин декілька:

  • Беззастережній орієнтації на лікування симптомів захворювань за повного ігнорування причини хвороби;
  • Відсутність комплексного, інтегративного підходу;
  • Відсутність профілактичного напряму й украй слабкі реабілітаційні програми.

Медичний центр кінезітерапії “KinesisLife” вже понад 10 років як усунув вказані причини, запровадивши в клінічну практику комплексний, інтегративний підхід, розробивши унікальну методику лікування і профілактики ОРА – Система інтегративної кінезітерапії.

ЯК ПРОХОДИТЬ КОНСУЛЬТАЦІЯ І ПРОЦЕС ЛІКУВАННЯ

Як проходить консультація лікаря?

Якщо людина прийшла на консультацію, то, як правило, вона вже перебуває на якомусь етапі описаного “ланцюжка патологічних змін”. Основна задача лікаря, як мінімум – зупинити цей негативний процес, а задача максимум – повне одужання.

Для того щоб досягти максимально можливого  результату необхідно не задавнювати хворобу, а як тільки з’явилися больові відчуття або інші симптоми, звертайтесь в Медичний центр кінезітерапії “KinesisLife”. Ви отримаєте комплексну консультацію в кращих лікарів Києва, причому кожен з них фахівець не лише за основною спеціалізацією невролога чи ортопеда-травматолога, а і володіє суміжною спеціалізацією: остеопата, мануального терапевта та лікаря фізичної реабілітаційної медицини.

Треба розуміти, що найефективніші ліки від захворювань хребта і суглобів є профілактика. Через це, декілька раз на рік бажано проходити профілактичний курс – це дасть можливість уникнути грізних захворювань хребта і суглобів і оздоровити весь Ваш організм!

Процес консультування і лікування здійснюється з використанням Системи інтегративної кінезітерапії, яка передбачає наступні етапи:

Прийом лікаря-невролога чи ортопеда-травматолога передбачає

  1. Збирання скарг та анамнезу. Мета : Сформувати детальну історію хвороби: дані про початок, розвиток і перебіг захворювання, створити уявлення про особливості і індивідуальні прояви патології, тощо.  Чіткі відповіді пацієнта будуть сприяти встановленню правильного діагнозу. Для цього пацієнтові слід повідомити лікаря про:
  • Генетичну схильності до певних захворювань;
  • Які турбують симптоми, ступінь їх вираженості та частота виникнення;
  • Які приймаються препарати.

На прийом до лікаря бажано принести всі результати проведених обстежень (якщо вони є), виписки та іншу медичну документацію. Це дозволить лікарю поставити максимально точний діагноз в найкоротші терміни і приступити до лікування.

Спеціаліст перевіряє рефлекси і силу м’язів, температурну і больову чутливість шкіри. Також визначаються координацію рухів, здатність правильно оцінювати просторове положення тіла, стійкість в різних позах. Сьогодні неврологи мають в своєму арсеналі цілий ряд найпростіших тестів. Вони дають загальне уявлення про стан нервової системи.

  1. Лікар проводить візуальну діагностикуМета: оцінити адекватність рухового та статичного стереотипів. Лікар обов’язково оцінює:
  • Рухову активність;
  • Наявні асиметрії і перекоси різних частин тіла (симетричність кінцівок, плечей, тощо);
  • особливості постави;
  • Ступінь тремтіння рук і тіла в цілому;
  • Координацію рухів, стійкість в різних позах.
  1. Мануальне м’язове тестування (ММТ)Мета: діагностика з використанням Мануального м’язового тестування опорно-рухового апарату з метою виявлення гіпотонічних (слабких) і гіпозбудливих м’язів та виявлення причини. Крім цього мануальне м’язове тестування дає можливість визначити ефективні методи усунення наявних дисфункцій.

Ефективність ММТ заснована на здатності фахівця визначати зворотний зв’язок з різними ділянками тіла пацієнта. Функціональна слабкість окремих м’язів тіла або цілих їх груп дозволяє припустити наявність у пацієнта порушень функціонування тих чи інших органів і систем організму. Клінічно слабкість м’язів проявляє себе виключенням їх з рухового акту і  включенням замість них інших здорових м’язів, які починають отримувати подвійне навантаження і з часом перенапружуються, спазмуються і починають боліти. Цей процес описаний вище як механізм формування ланцюжка патологічних змін.

  1. Функціональне тестове заняття в реабілітаційному залі.Мета: більш об’єктивно оцінити функціональний стан опорно-рухового апарату пацієнта з метою написання ефективної кінезітерапевтичної програми для її реалізації на декомпресійних тренажерах.
  2. Формування програми лікування. За даними ММТ та попередніх етапів, а також в залежності від наявності інтенсивного больового синдрому лікар розробляє програму лікування:
  • Фармакотерапія і Фізіотерапія. Це вимушений захід. Застосовується лише у випадку інтенсивного больового синдрому і пов’язано це з тим що побічні дії від болю можуть суттєво перевершити побічні ефекти фармакопрепаратів. Це зумовлено тим, що тривала біль  пригнічує нервову систему,  і в кінцевому випадку може відбутися хронізація болю. ММТ дає можливість підібрати раціональний набір медикаментозних препаратів з мінімальним впливом побічних ефектів. Після усунення больового синдрому пацієнтові рекомендований курс міофасціальної терапії і кінезітерапії. Без проходження цього курсу лікування буде не завершеним. Це означає, що захворювання прогресує і через короткий час ремісії в пацієнта з’явиться больовий синдром і все піде по колу.
  • Сеанси міофасціальної терапії. На основі результатів ММТ лікар формує програму з мануальних технік (постізометрична релаксація, мануальна терапія, остеопатія, ПІР та ін.) для корекції м’язових дисфункцій.
  • Сеанси кінезітерапевтичного впливу.  Лікар за результатами ММТ, функціонального тестування розробляє індивідуальну кінезітерапевтичну програму одужання.

Як проходить процес лікування?

Рух, як такий, може замінити ліки, але всі лікувальні засоби світу не замінять дії руху (Торквато Тассо)

Реалізація комплексного, інтегративного підходу до лікування захворювань опорно-рухового апарату в Медичному центрі ортопедії і неврології “KinesisLife” вимагала розробки теоретико-практичних засад цього підходу. З цією метою була розроблена Система інтегративної кінезітерапії, яка ґрунтується на послідовному виконанні таких основних етапів:

  • ПЕРШИЙ ЕТАП: Кінезіологічна діагностика.Мета: На базі ММТ виявити патологічні зміни в скелетних м’язах: гіпотонічні м’язи, м’язові дисбаланси, наявні перекоси та асиметрію частин тіла, а також порушення в статичному та динамічному руховому стереотипі. Мануально-м’язове тестування дає можливість визначити вид терапії для корекції наявних патологій.

Декілька слів про Мануальне м’язове тестування. ММТ – це метод, заснований на визначенні біологічно зворотного зв’язку з тілом пацієнта. Він допомагає виявити функціональну м’язову слабкість певних скелетних м’язів. Завдяки ММТ можна отримати інформацію про причини хвороби з високою вірогідністю і підібрати оптимальне лікування. Слабкість конкретної м’язової групи свідчить про порушення здоров’я органів, що мають асоціативні зв’язки з цими м’язами, про дезорганізацію нейром’язового забезпечення даної області. Якщо з’являється тонусно-силовий дисбаланс, то тіло намагається відновити рівновагу шляхом напруги м’язової тканини. При цьому виникає біль, яка може відчуватися в зовсім іншому місці. Наприклад, при нападі стенокардії біль віддає під лопатку або в ліву руку.

  • ДРУГИЙ ЕТАП: Кінезіологічна корекція.Основне завдання цього етапу – усунути виявлені тонусно-силові дисфункції м’язів, перекоси та асиметрії частин тіла. Не менш важливим є процес активізації гіпертонічних м’язів для їх включення в рухові акти з метою виконання своїх функцій. Паралельно має йти робота для приведення в нормотонус гіпертонічних і гіперактивних м’язів. Для проведення корекції застосовуються м’які мануальні техніки: мануальна терапія, остеопатія, постізометрична релаксація, міофасціальний реліз, тощо. Відповідальним є процес відновлення правильних патернів руху. Справа в тім, що при відсутності належної корекції статичного та рухового стереотипу будь яка терапія результату не принесе.
  • ТРЕТІЙ ЕТАП:Кінезітерапевтичний вплив на організм пацієнта. Мета: активізувати внутрішні скриті відновні та регенераційні резерви організму з метою формування здорового м’язового корсету, відновлення повноцінного кровообігу, циркуляції лімфи, іннервації та живлення кістково-м’язових структур, в першу чергу міжхребцевих дисків та хрящів суглобів. Фіксація результатів лікування, яких вдалось досягти на попередніх етапах, і в першу чергу – оптимального рухового стереотипу.

Саме так виглядає шлях до гарантованого одужання пацієнтів Інституту ортопедії і неврології. Він не простий, оскільки потребує чималих зусиль як мультидисціплінарної групи лікарів та фізіотерапевтів, так і витримки та старання самого пацієнта. Важливим є те, що цей шлях спрямований на мінімізацію впливу негативних чинників медикаментозної терапії та є таким, що забезпечує повне видужання або тривалий період ремісії.

Що лікуємо? Методика Напрями
Робочий час
  • Пн - Пт 08:00 - 22:00
    Сб - Нд 09:00 - 18:00
Контакти
  • Телефони:  

    МЦ на Лук'янівці

    (098) 750-22-55
    (068) 887-80-30

    МЦ на Чернігівській

    (098) 750-22-55
    (098) 750-22-55
  • kinesislife@email.ua
Зворотній зв'язок

Дякуємо! Наші менеджери зв'яжуться з Вами найближчим часом!