Міофасціальний больовий синдром
Міофасціальний больовий синдром
Міофасціальний больовий синдром (МФБС) – часта патологія опорно-рухового апарату, що супроводжується хронічними болями. Цей вид патології непокоїть людей переважно середнього віку.
Статистика зазначає, що жінки страждають від хронічного болю в 2,5 рази частіше за чоловіків. МФБС - поширена дисфункція, яка протягом життя тією чи іншою мірою зачіпає до 85% населення, а загальна поширеність у популяції становить 46%
Міофасціальний больовий синдром - патологічний стан, зумовлений м’язовою дисфункцією, що характеризується болем і тривалим і стійким напруженням м'язу, з формуванням в ньому болісних ущільнень - так званих “тригерних точок”.
Тригерна точка (ТТ) - це ділянка з надчутливим ущільненням (напругою) в ослабленому чи укороченому м'язі або його фасції, яка активується за певних умов і запускає больовий синдром.
Ділянки ущільнення м'язів невеликі і мають діаметр 0,1-0,3 см, але якщо їх з'являється велика кількість, вони групуються, тим самим створюючи тригерну зону діаметром від 1 см і більше. Поява больових точок переважно відбувається при перенапрузі та мікротравматизації м'яза.
Тригерні точки виникають в тих м’язах, які тривалий час знаходяться в статичному напруженні. В ТТ суттєво знижений кровообіг, при натисканні на них відчувається сильний біль. Вони бувають активні та латентні. Активні болючі точки можуть проявлятися при рухах і навіть у спокої. Латентні точки у спокої не болять, але при натисканні на них виникає різкий біль.
Виділяються 3 форми міофасціального больового синдрому: гостра, підгостра та хронічна. При гострій формі больовий синдром постійно підтримується і посилюється при рухах. Підгостра форма характеризується болем тільки при рухах, і при спокої не виявляється. При хронічній формі МФБС біль виникає лише при безпосередньому натисканні на саму тригерну точку, а при рухах може бути почуття дискомфорту.
Симптоми міофасціального больового синдрому. При виникненні МФБС біль поширюється по м'язах від першоджерела в м'які тканини, що їх оточують, це проявляється виникненням нових ТТ. Міофасціальний больовий синдром проявляється такими симптомами:
- інтенсивні та досить гострі болі, що з’являються несподівано або після тиску на тригерну точку. Біль при МФБС може бути ниючим і схваткоподібним;
- обмеженість рухів, яка виникає через спазм при стисканні м'язів;
- напруженість м'язів, що проявляється локально;
- вегетативна дисфункція (змінюється забарвлення шкіри, відзначається порушення потовиділення);
- слабкість, підвищена пітливість, відчуття нестачі повітря;
- порушення сну, дратівливість, запаморочення,.
Хронічний больовий синдром виснажує людину фізично, погано відбивається на психоемоційному стані, і може порушувати сон. Недосип посилює втому, негативно позначаючись на життєдіяльності та трудової активності.
Життю МФБС не загрожує, але значною мірою може погіршити його якість, знизити працездатність та прискорити знос кісткових та хрящових структур опорно-рухової системи. Якщо діагностовано міофасціальний больовий синдром, то це вже свідчить про те, що в пацієнта, з великою ймовірністю, наявні інші захворювання кістково-м’язової системи. Це є наслідком цілої низки м’язових дисфункцій, які накопичуються в процесі зародження і розвитку МФБС.
Враховуючи це доцільно детально зупинитися на ролі м’язових дисфункцій в патогенезі міофасціального больового синдрому.
М’язова дисфункція в епіцентрі захворювань хребта і суглобів
Науково-обґрунтованим фактом є те, що кожен м'яз в організмі людини має свої взаємозв'язки (асоціації) з внутрішніми органами, хребетно-руховими сегментами та іншими системами організму. Якщо в органі чи в іншій системі організму виникає патологія, то асоційовані з ними м'язи стають гіпотонічними та гіпозбудливими, а відповідно статично та динамічно неспроможними.
Це означає, що вони виключаються з рухових актів, викликаючи компенсаторне навантаження інших м'язів. Від перенавантаження вони спазмуються, укорочуються і в них виникає больовий м'язовий синдроми. При відновленні тонусу функціонально розслаблених м'язів спонтанно зникають компенсаторне вкорочення та больовий синдром.
Власне, розслаблений м’яз в прикладній кінезіології прийнято вважати свого роду індикатором функціональних порушень роботи організму та провокатором больових синдромів у різних ділянках хребта та кінцівок як результату компенсаторного біомеханічного перенавантаження м’язів.
Факторів ризику, що спричиняють м’язову гіпотонію дуже багато. Один з них вже названий – це дисфункція будь якого органу чи інших систем організму. Велика група несприятливих факторів, які провокують формування м’язової гіпотонії, пов’язана з обмеженням рухової активності через характер трудової діяльності та спосіб життя. До основних можна віднести:
- Гіподинамія в усіх її проявах: сидячий спосіб життя, часто в незручній позі (перед екраном комп'ютера або тримаючи в руці мобільні гаджети), тривале знаходження в неприродних вимушених робочих позах (за партою, комп’ютером, кермом, тощо);
- Тривале перебування в одній позі або стереотипність рухів;
- Фізичні перенавантаження та травми;
- Часті стресові навантаження, конфліктні ситуації, тощо.
Враховуючи це – значна частина населення може бути віднесена до групи ризику наявності м’язових дисфункцій і захворювань хребта і суглобів. В контексті цього доцільно зупинитися на по кроковому процесі зародження і розвитку захворювань кістково-м’язової системи. Його можна подати у вигляді наступного патологічного ланцюжка:
- Коли слабшає м'яз чи група м'язів, то вони перестають функціонувати – виключаються з кінематичного ланцюга. Оскільки всі скелетні м'язи взаємопов'язані між собою м’язово-фасціальними ланцюгами і порушення їх діяльностті хоча б в одній з ланок спричиняє неадекватне функціонування всього кістково-м'язового комплексу.
- В якості компенсації у виконання руху включаються інші, здорові м’язи. Здоровий м'яз, який бере на себе навантаження, перевантажується і компенсаторно коротшає. Звідси спазм та відчуття болю.
- Формується м'язовий дисбаланс. Дисбаланс з’являється в наслідок того, що слабкість одних м’язів стає причиною вкорочення і перенапруження інших. М’язовий дисбаланс – це порушення рівноваги м’язів, що мають бути в рівновазі як по силових параметрахі, так і за співвідношенням їх довжин. М’язовий дисбаланс спричиняє асиметрію частин тіла та інші патології. Якщо уявити, що хребетний стовп – це корабельна ланцюгова щогла, а м'язи навколо хребта виконують роль розтяжок цієї щогли, то рівновага цієї конструкції підтримуватиметься рівним натягом кожної з розтяжок, і коли якась одна розтяжка ослабне, щогла нахилиться в протилежний бік. Це наглядний приклад того як виникає порушення постави, сколіоз, перекіс таза та інші патології.
- Відбувається порушення біомеханіки всього опорно-рухового апарату. Зміна біомеханіки стереотипних рухів (повсякденна робота, ходьба, біг) веде до посилення слабкості однієї зі сторін та сталого стану напруженості іншої сторони. Крім цього формується неоптимальний руховий стереотип – порушується біомеханіка руху, що змінює розподіл навантаження по поверхні суглобів (розподіляється не по природній осі), підвищує навантаження на хребет і суглоби, збільшує енергію споживання під час руху, посилює біль і нестабільність суглобів.
- Порушується живлення м'яза (іннервація, кровопостачання і лімфовідтік ). Якщо людина веде малорухомий, сидячий спосіб життя, то порушується трофічне забезпечення м'яза (іннервація, кровопостачання, лімфовідтік). Наприклад, в сидячому положенні глибокі хребетні м'язи напружені і нерухомі, тобто, циркуляція крові та лімфи у них практично відсутня. Згодом у хребетних м'язах порушується живлення.
- Дегенеративно-дистрофічні зміни в хребті і суглобах.Погіршення живлення хряща запускає механізм порушення обміну речовин, що призводить до дегенеративних та ішемічних явищ.
Патологічний ланцюжок вказує на дві основних причини захворювань кістково-м’язового апарату, в т.ч. і больового міофасціального синдрому:
- тонусно-силові дисфункції м'язів.
- погіршення живлення хряща внаслідок порушення трофічного забезпечення м'язів (іннервації, кровопостачання, лімфовідтоку).
Таким чином, якщо з якихось причин слабне м’яз, то організм починає пристосовуватися до патологічних змін і його функції компенсаторно починають виконувати здорові м’язи. Однак, навіть здорові м'язи не зможуть довго витримувати навантаження, оскільки їм доводиться виконувати як свої функції, так і слабкого м’язу - вони спазмуються (укорочуються), а з часом вони також почнуть слабшати. Утворюється «порочне коло»: «м’язова слабкість – м’язова напруга – м’язова слабкість».
Патологічний процес, перекидається з одного м'яза на інший і з часом охопить критичну кількість скелетних м’язів спини та кінцівок. Це призведе до порушення постави, згодом зросте навантаження на хребет, в результаті чого може розпочатися процес формування остеохондрозу, міжхребцевих гриж, тощо.
І, в якийсь момент настане час, коли організм вичерпає свої компенсаторні можливості і сигналом цього буде виникнення тривалого інтенсивного больового синдрому, який і називається Міофасціальним больовим синдромом.
Фактори ризику зародження і розвитку міофасціального больового синдрому
Виникнення болю є тривожним сигналом організму у тому, що у певній його області розвивається проблема. Безліч причин може спричинити виникнення такого дискомфорту. Найчастішими винуватцями стають дегенеративно-дистрофічні процеси (остеохондроз, артроз), а також різні травми, будь то забиття, розриви зв'язок, або навіть просто розтягнення або перенапруження не тренованих м'язів.
Сприятливими факторами до появи МФБС є:
Біль будь-якої локалізації. Больовий синдром будь-якої локалізації, який виник з будь-якої причини, може запустити «ланцюгову реакцію» під назвою міофасціальний больовий синдром. Людина інтуїтивно при болях намагається вибрати найбільш комфортне становище, і навіть звичні рухи відбуваються по-іншому – починають активно задіятися ті м'язи, які раніше використовувалися меншою мірою. Організм прагне створити м'язовий каркас для того, щоб знерухомити хворобливу область. Надалі саме ті м'язи, які взяли на себе додаткове навантаження, зумовлюють виникнення міофасціального больового синдрому.
Неправильний руховий стереотип. В результаті порушення природнього стереотипу рухів одні м’язи стають функціонально слабкими, а інші компенсаторно перевантажені і починають боліти. Це призводить до м’язових дисбалансів. Тривалий м'язовий дисбаланс призводить до пошкодження міжхребцевих дисків з утворенням протрузій і гриж.
Надмірні навантаження. Надмірні навантаження на елементи опорно-рухової системи або їхнє фізіологічне старіння провокує розвиток хвороб. Тому навіть незначні болі можуть виявитися провісниками чи причинами серйозних проблем. Своєчасне звернення до лікаря і правильне лікування дозволить: запобігти прогресу патології, зняти больовий синдром, запобігти виникненню ускладнень, а також покращить прогноз лікування і, в більшості випадків, вдасться вилікуватися або домогтися стійкої ремісії і не дати хвороби розвиватися далі. Тим самим покращується якість життя та відновлюється працездатність.
Патологія хребта. Дегенеративно-дистрофічні захворювання (остеохондроз будь-якої локалізації, артроз міжхребцевих суглобів), травми хребта є джерелом болю, що провокує м'язи спини до підтримки підвищеного тонусу. Так само фактором, що провокує виникнення МСБ, стає вимушене, через біль, статичне становище, що обумовлює м'язове перенапруження.
Патологія опорно-рухової системи. деформація хребта, асиметрія нижніх кінцівок (одностороннє укорочення), асиметричність (перекіс) таза, поперечна і поздовжня плоскостопість можуть призводити до неправильного, не рівномірного розподілу навантаження на м'язи, а також хрящі і кістки тіла, що визначать виникнення не тільки МБС, але і таких захворювань як артроз, артрит, синовіт, лігаментит. У 70% населення є сколіотична деформація хребта і у 50% плоскостопість різних ступенів.
Вимушена поза. Робота в одноманітному положенні тіла, фіксації кінцівок, статичне становище призводять до м'язового навантаження.
Стереотипні рухи. Однакові повторювані рухи відбуваються зі скороченням одних і тих же м'язів, що призводить до їх перенапруження і неправильного розподілу тонусу.
Забиті місця. Безпосередня травматизація самого м'яза зумовлює порушення структури її волокон. Наслідком цього є порушення функції, якщо функція одних волокон зменшується, то функція інших має збільшитися, компенсуючи нестачу перших, що веде до перевантаження останніх.
Соматичні захворювання. Болючість внутрішніх органів, провокує тонічну напругу певних груп м'язів. При тривалому збереженні больового синдрому можуть формуватися тригерні точки та хронічний виражений больовий синдром.
Емоційна перенапруга. Різні психоемоційні реакції, такі як стрес, тривога можуть спонукати м'язи до тонічної напруги. У свою чергу виникнення м'язово-тонічних станів, та їх збереження після перенесеного емоційного переживання, здатні формувати МБС та поступовий розвиток хронічного болю у спині (остеохондроз), що віддаються в кінцівки.
Не адекватне навантаження, особливо нетренованих м'язів. В результаті виникає м'язова перенапруга та мікро надриви. Як наслідок мікротравми або перевантаження м'яза є порушення транспорту речовин через клітинну стінку. Відбувається вивільнення іонів кальцію, що призводить до пошкодження на клітинному рівні. Надмірна кількість кальцію провокує скорочення міоциту (м'язова клітина). А м'яз, що знаходиться в спазмованому стані, забезпечує підвищення внутрішньом'язового тиску, що зумовлює погіршення мікроциркуляції.
При тривалому спазмуванні виконується великий обсяг роботи, на яку витрачається енергія, для заповнення енергії потрібен період розслаблення. Якщо періоду розслаблення немає тривалий час, спрацьовують механізми компенсації: енергія в клітині поповнюється не за рахунок поживних речовин з кровотоку, що знову прибули, а за рахунок наявних запасів у собі, що призводить до низькоефективної роботи.
Ще більш тривале навантаження, що перевищує можливості м'яза, викликає зрив компенсаторних механізмів - накопичення шлаків у м'язовій тканині, і як наслідок утворення тригерної точки. Біль, що з'явився, провокує м'язове укорочення. Формується порочне коло: біль – м'язова напруга – біль. Також до цього кола може приєднуватися порушення структури хряща суглоба та кістки. При поширенні болю по м'язах можуть залучатися нерви, якими больовий синдром, може передаватися на віддалені області (наприклад - віддавати до рук чи ноги при болях у сфері хребта).
Лікування міофасціального больового синдрому
Передовими методами лікування міофасціального синдрому вважається комплекс заходів, що впливає на всі ланки ланцюжка патологічних процесів, і забезпечує купірування першоджерела болю, поліпшення мікроциркуляції, спазмованих м'яів, за рахунок розслаблення м'язового тонусу, відновлення процесів внутрішньоклітинного обміну, а також усунення запалення.
Враховуючи етіологію і патогенез можна констатувати, що захворювання складне і потребує комплексного, кваліфікованого підходу.
Нажаль, традиційний процес лікування зводиться до обезболювання і усунення запалення. Це тимчасова міра, яка не усуває причину. Відповідно хвороба продовжує прогресувати.
Звертаємо увагу! Для того, щоб усунути весь спектр проблем, пов’язаних з м’язовими дисфункціями і їх наслідками (перекоси тіла у вигляді сколіозу, зміщення хребців, перекіс тазу, тощо) потрібен лікар кінезіолог, а таких фахівців в Києві одиниці. Але кінезіолог зробить лише частину справи. Через це має бути комплексний, мультидисціплінарний підхід. В цьому лікувальному процесі має приймати участь: невролог, ортопед, кінезіолог, лікар фізичної реабілітаційної медицини, кінезітерапевт.
В Медичному центрі неврології, ортопедії і реабілітації «KinesisLife» саме такий підхід. Звернувшись до нас ви отримаєте всі необхідні послуги для повного видужання. Лікування в клініці «KinesisLife» відбувається з використанням Системи інтегративної кінезітерапії (можна ознайомитися у Вікіпедії чи на сайті KinesisLife).
Методика передбачає три етапи:
Перший етап. Кінезіологічна діагностика. Кінезіологічна діагностика спрямована на пошук локалізації патологічної ланки опорно-рухового апарату, а саме: локалізації гіпотонічного (слабкого) та гіпозбудливого м'яза, що став причиною тонусно-силового дисбалансу м'язово-скелетної системи. З цією метою використовується Мануальне м’язове тестування. М’язове тестування — це науково обґрунтований ручний метод діагностики змін функціонального стану тонусу скелетного м’язу. В основі методу мануального м'язового тестування лежить діагностичний тест різних груп м'язів, визначення їх тонусу та зв'язку знайденого порушення із змінами у кістково-м'язовій системі, хребті або дисфункцією внутрішніх органів. Механізм тестування полягає в тому, що використовуються спеціальні діагностичні ручні техніки по схемах розроблених для окремих м'язів та м'язових груп.
Другий етап. Кінезіологічна корекція. Під контролем мануального м'язового тестування визначається той метод реабілітації, який може усунути виявлену причину, відновлюючи збудливість і тонус м'язів. При цьому, використовуються всі види ручного впливу (масаж, мануальна терапія, остеопатія, Комплекс лікувальних заходів у рамках СІК охоплює біомеханічну корекцію м’язів (ішемічна компресія тригерних точок (ТТ) у самому м’язі та сухожиллях), розтягнення укорочених фасцій м’яза, спеціальну систему міофасціального масажу, відновлення простого руху м’яза (перенавчання правильного руху), тощо.
Третій етап. Кінезітерапевтичний вплив. Завершальний і надважливий етап. Давно доведено, що найефективнішим інструментом відновлення тонусу та сили м’язового волокна є кінезітерапія. На цьому етапі лікар розробляє індивідуальну кінезітерапевтичну програму з урахуванням результатів ММТ та проведеної кінезіологічної корекції.
Комплекс лікувальних заходів у рамках цього етапу охоплює кінезітерапію на базових і багатофункціональних тренажерах, які мають декомпресійний компонент (не має осьового навантаження) для відновлення функції м’язів, що і беруть участь у підтримці постави, русі в суглобах та хребті. Крім того, значна увага приділяється перенавчанню рухового стереотипу від простих рухових актів, у яких уражені м'язи повинні брати участь до складних динамічних і статичних стереотипів (ходьби, бігу, тощо). Справа в тім, що при відсутності адекватної корекції рухового стереотипу будь які лікувальні заходи (або медикаментозне лікування, або хірургічне втручання) будуть неефективними, а досягнуті ремісії - нестійкими.
Важливим компонентом кінезітерапевтичної програми є вправи для покращення кровообігу і відтоку лімфи, а також відновлення іннервації. Все це забезпечує відновлення живлення структур хребта і суглобів.
Резюмуючи, можна стверджувати, що Система інтегративної кінезітерапії ґрунтується на наукових підходах з використанням безпечних мануальних технік та кінезітерапевтичних вправ на декомпресійних тренажерах без осьового навантаження, що дозволяє мінімізувати навантаження на хребет та суглоби.
При виконанні вправ за методикою, окрім м’язів, в роботу влючаются зв’язки і сухожилля, нервова система, серцево-судинна і дихальна система, органи травлення, ендокринна система. У організмі при цьому виробляються особливі речовини – ендорфіни, які мають знеболюючу дію. Впливаючи на м’язову систему, запускаються механізми саморегуляції в організмі.
Допоміжні методи лікування. В тому випадке коли в пацієнта інтенсивний больовий синдром, то йому може бути призначена фармакотерапія для його усунення. Слід зазначити, що це вимушена міра, оскільки біль терпіти не можна. І це пов’язано з тим, що наслідки можуть перевищити негативний вплив побічних ефектів фармакопрепаратів. Можливий результат: знижений імунітет, пригнічена нервова система, хронізація болю, а також поява тригерних точок, які формують нові джерела болю.
В процесі медикаментозного лікування хороший ефект дають комбінації деяких методів фізіотерапії (магніто-лазерна терапія, ультразвукова дія з медичними препаратами, міостимуляція) з масажем.
Після купірування больового синдрому для повного одужання пацієнтові необхідно пройти курс передбачений Системою інтегративної кінезітерапії.
Більш детальна інформація про Комплексне лікування захворювань хребта і суглобів за посиланням:
https://kinesislife.ua/lechenie/oporno-ruhovogo-aparatu
Також Медичний центр KinesisLife підготував для ВАС відео про про Комплексне лікування захворювань хребта і суглобів. Посилання на відео:
З унікальною методикою комплексного лікування (опублікована в науковому журналі "Спортивна медицина і реабілітація") можна ознайомитися за посиланням: Система інтегративної кінезітерапії
Робочий час
-
Пн - Пт 08:00 - 22:00
Сб - Нд 09:00 - 18:00
Контакти
-
Телефони:
МЦ на Лук'янівці
(050) 037-80-30
(068) 887-80-30
МЦ на Чернігівській
(050) 740-88-78
(098) 750-22-55
- kinesislife@email.ua