Лікування артрозу кульшових суглобів
Розповсюдженість артрозу кульшових суглобів
Деформуючий артроз суглобів кінцівок виявляється у 40 % населення, з яких 16 % втрачають працездатність на тривалий термін. Причиною інвалідності за деформуючого артрозу суглобів нижніх кінцівок є: коксартроз — у 37,6 % випадків, гонартроз — у 31,2 % випадків і деформуючий артроз гомілковостопного суглоба — у 27,7 %. Суглоби нижніх кінцівок уражаються у 84,3 % випадків. Доволі невтішна статистика, і пов’язано це насамперед із сучасним умовами життя (обмежена рухова активність, тривалий час перебування, як правило, в незручних позах за партою, за комп’ютером, надмірні навантаження, часті стреси, тощо)
Артроз тазостегнових суглобів посідає провідне місце серед захворювань ОРА. Коксартроз є доволі поширеним захворюванням серед пацієнтів середнього і похилого віку. Як свідчить статистика, він часто призводить до погіршення якості життя та обмеження або неможливості професійної діяльності. При цьому захворюванні вражається один із найбільших та найважливіших для людини суглобів — кульшовий. Цей суглоб є найпотужнішим в організмі людини, причому на нього припадає максимальне навантаження.
Механізм розвитку артрозу кульшових суглобів
Деформуючий артроз кульшових суглобів(коксартроз) — це дегенеративно-дистрофічне захворювання кульшових суглобів.
Тазостегновий суглоб утворюється за рахунок стегнової та клубової кісток. Вертлюжна западина, яка розміщена в клубовій кістці, формує своєрідну чашу, в якій міститься сферична голівка стегнової кістки. Западина та голівка вкриті гіаліновим хрящем. Хрящова тканина неоднорідна й нагадує губку з тоненькими порами. Вона складається з клітин — хондроцитів та великої кількості міжклітинної речовини, яка містить волокнистий каркас із колагенових волокон і основну речовину, до якої входять білково- вуглеводні комплекси — протеоглікани та глікопротеїни. Останні утримують воду в хрящі, що надає йому пружні властивості. Хрящ має товстий шар і значну міцність та гладкість для ідеального ковзання кісток, поглинання поштовхів і ударів під час рухів.
Суглоб вкритий так званою суглобовою сумкою, яка має достатній розмір та складки для вільних рухів суглобових кінців кісток і зсередини вкрита синовіальною оболонкою. Остання за рахунок посиленого кровопостачання виділяє особливу рідину, що живить хрящ та має специфічні змащувальні властивості, які зумовлюють можливість функціонування суглобів за рахунок утворення захисної плівки на хрящовій поверхні.
Живлення хряща відбувається за рахунок його особливої фізіології. Під час рухів під дією ваги тіла суглобовий хрящ стискається, як губка, а вільна рідина витісняється з нього. При розвантаженні тиск у хрящі спадає, хрящ розширюється і всмоктує в себе свіжу синовіальну рідину, багату поживними речовинами. Таким чином, за кожного руху відбувається живлення хряща. Звідси стає зрозумілим вислів: «Рух для суглобу — це життя».
У товщі сумки є кілька потужних зв’язок між стегном та тазом, що утримують голівку від виходу із западини. Велика кількість потужних м’язів забезпечують правильне розташування суглобових поверхонь та розподіл навантажень під час рухів у суглобі. Всі м’язи можна поділити на три групи:
- що згинають та розгинають стегно;
- що відводять і приводять стегно;
- що повертають його назовні й досередини.
Під час захворювання під дією несприятливих умов порушується живлення хряща, розвивається кисневе голодування через спазм судин, що зумовлює виділення медіаторів запалення. Це негативно впливає на клітини хряща, їхню здатність виробляти міжклітинну речовину. Зменшення кількості хондроцитів, втрата протеогліканів призводять до зменшення міцності й еластичності хряща, розволокнення колагенових волокон, появи дефектів — ерозій та тріщин.
Розвиток дегенеративних змін синовіальної оболонки супроводжується зниженням продукції синовіальної рідини, погіршуються живлення хряща та його змащення. Хрящ руйнується, витончується, його частки можуть спричинити реактивний синовіт — накопичення запальної рідини в суглобі. Кісткові суглобові поверхні через погіршення амортизації відчувають підвищене та нерівномірне навантаження. У субхондральній кістці з’являються зони динамічного перенавантаження, що викликає остеосклероз, перебудову кістки, зміну її кривизни та появу кіст і крайових кісткових розростань — остеофітів. Запалення суглобової сумки приводить до її потовщення та скорочення — фіброзу.
Порушення кровообігу, фіброз суглобової капсули зумовлюють біль у ділянці суглобу, обмеження рухів. Нефізіологічне навантаження додатково погіршує стан суглобу, формується замкнуте коло. Щоб його розірвати, необхідно вирівняти тонус всіх м’язів, покращити кровообіг у ділянці суглобу.
Симптоматика та стадії розвитку
Це захворювання має особливості: безсимптомність на початкових стадіях, хоч іноді трапляється яскрава симптоматика із самого початку. Частіше хворого турбує тільки незначний біль під час ходіння. З часом інтенсивність больових відчуттів посилюються. Біль зазвичай локалізується в області паху, сідниць, а також стегна. Проте є частина пацієнтів, яких турбує біль у ділянці коліна (так звані відбиті болі), і помилково ставиться діагноз гонартроз.
В подальшому до больового синдрому додається хрускіт в суглобі, а також обмежуються рухи хворої ноги, пацієнт починає кульгати. Загострення хвороби може бути спровоковано невдалим рухом або надмірним фізичним навантаженням. У медицині вирізняють три стадії артрозу кульшових суглобів, які характеризуються поступовим наростанням ступеня тяжкості проявів хвороби:
Перша стадія. На цій стадії захворювання з’являються періодичні болі в області кульшового суглоба. Болі, як правило, виникають в результаті тривалого осьового навантаження на суглоби. При цьому патерн ходьби і рухливість суглоба не порушені. При рентгенографії, як правило, зміни не виявляються.
Друга стадія. Болі посилюються, причому вони набувають практично постійного характеру. Хода порушується, а після тривалого перебування на ногах виникає кульгавість та хруст у суглобах. Функція суглоба обмежена. Порушуються внутрішня та зовнішня ротація, відведення стегна, формується згинально-привідна контрактура. Сила м’язів розгиначів і відвідних м’язів стегна знижується, виникає їх гіпотонія. З’являється тенденція до функціонального укорочення нижньої кінцівки. На рентгенограмі: кісткові шпори, голівка стегнової кістки деформується, суглобова щілина звужена.
Третя стадія. Біль має постійний характер, можливий нічний біль. Хода порушена значно. Візуально відзначається деформація стегна. Рухи в кульшовому суглобі різко обмежені. Характерні згинально-привідна контрактура, гіпотрофія стегнових та сідничних м’язів. Унаслідок згинальної контрактури збільшується поперековий лордоз і формується перекіс таза, можливе також його скручування, суттєво коротшає нога. Рентген виявляє значне розширення шийки стегнової кістки та суттєву деформацію головки стегнової кістки, суглобова щілина, як правило, відсутня.
Традиційне лікування коксартрозу
Традиційно при лікуванні коксартрозу застосовують наступні медикаментозні засоби: нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), гормональні, хондропротектори, фізпроцедури, тощо.
1. Протизапальні засоби та гормони. Протизапальні та обезболюючі засоби ефективно полегшують інтенсивність больового синдрому. Це чисто симптоматичне лікування, яке полегшує біль, але прогресування хвороби не призупиняє. Це пов’язано з тим, що процес такого лікування не передбачає пошук і усунення причини хвороби.
Таким чином, хвороба тимчасово переводиться у так звану безболісну течію. В людини складається враження, що вона вилікувалася, в дійсності хвороба продовжує прогресувати. При цьому відбувається пригнічення синтезу хондроцитів, по суті, посилюється руйнівний процес хряща суглоба.
Поряд з тим, що НПЗП ефективно знімають больові відчуття, вони мають цілу низку серйозних побічних ефектів: ерозивний гастрит і шлунково-кишкові кровотечі, дія на кров, ризик розвитку інфаркту міокарда і інші побічні системні ефекти, які виникають під час приймання НПЗП.
Кортикостероїди. Лікар може призначити гормональні припарати при особливо важкому перебігу. Вони імітують протизапальну дію наших власних гормонів кори надниркових залоз. Це найпотужніші ліки з таким ефектом. Вони відносяться до категорії так званих симптом-модифікуючих антиревматичних препаратів.
Кортикостероїди випускаються в різних формах - в таблетках, кремах для зовнішнього застосування, в розчинах для ін'єкцій. Вони можуть дати серйозні побічні ефекти, особливо при тривалому лікуванні, тому будь-яку їх форму треба використовувати під наглядом лікаря.
Слід пам’ятати, що гормональні препарати, навіть за коротких періодів прийому, можуть нанести значну шкоду здоров’ю, зокрема: провокують остеопороз, набряки кінцівок, значне зростання ваги тіла, аритмію, підвищення артеріального тиску, пригнічення функції наднирників, та ін. Коли постає питання про відміну препарату, робити це слід шляхом плавного зниження дози. Інакше можливий свого роду абстинентний синдром, часом важкий.
2. Фізпроцедури. Їхня дія ґрунтується на локальному покращенні кровообігу. При цьому приплив крові покращується, а відплив залишається порушеним через м’язові дисфункції в ураженій ділянці, через це посилюються застійні явища в тканинах, що призводить до ішемії, нестачі кисню, порушення біохімічних процесів у клітинах, тканинах, утворення вільних радикалів, які характеризуються руйнівними впливом на клітини, а отже, провокують руйнування хрящової тканини.
3. Хондропротектори. Враховуючи ті процеси, які відбуваються в навколишніх тканинах суглоба: набряк, застійні явища, потовщення капсули суглоба, порушення функції синовіальної мембрани, то відбувається погіршення проникливості й транспорту лікарських і поживних речовин, а відповідно, і ефективність приймання хондропротекторів буде низькою.
Здебільшого процес лікування супроводжується обмеженням фізичної активності пацієнта.
До чого це призводить? Головний захист від зносу будь-якого суглоба, в тому числі тазостегнових, товстий шар хряща, що покриває кінці зчленованих кісток. Він жорсткий, але губчастий за структурою, тому в ньому циркулює синовіальна рідина, що виділяється внутрішньою оболонкою суглобової сумки. Вона ж служить мастилом для зчленованих поверхонь. Так як кровоносних судин в хрящі немає, саме ця рідина постачає його клітини поживними речовинами і киснем, виносячи з собою продукти обміну речовин. Для її циркуляції необхідні регулярні стиснення-розжимання хряща, пов'язані з роботою суглоба. Такий дифузно-навантажувальний механізм трофіки й зумовлює залежність хрящової тканини від циклічних навантажень. Якщо обмежити фізичну активність, то відбувається «вимкнення» цього механізму і відповідно припиняється живлення хряща, що сприяє прогресуванню хвороби – збільшуються застійні явища, набряк, ішемія в навколосуглобових тканинах.
Отже, для уникнення дегенеративних змін потрібна рухливість. Говорячи конкретніше, щоб зберегти здоров'я тазостегнових суглобів, варто частіше робити корисні для нього вправи: рух для суглобів — це життєва необхідність.
Викладене свідчить, що традиційні підходи до лікування зводяться до тимчасового приглушення болю та запалення і ніяким чином не впливають на причину захворювання.
Важливо зазначити, що на початковій стадії коксартроз повністю виліковний, однак якщо хворий ігнорує симптоми і надіється, що «саме пройде» або вдається лише до медикаментозного лікування, захворювання буде прогресувати і досить швидко перейде в другу, потім і в третю, хронічну, стадію.
Больовий синдром – це один з чинників, що призводить до тонусно-силових м’язових дисфункцій. В результаті чого відбуваються збої в правильній послідовності включення м’язів у виконуваному русі й створюються неповноцінні тимчасові компенсації. Якщо їх не усунути, то з часом вони закріплюються, відбувається формування кістково-м’язового дисбалансу і прогресування коксартрозу й нових захворювань ОРА.
Приклад з клінічної практики МЦ «КінезісЛайф»
У Центр кінезітерапії «КінезісЛайф» звернувся пацієнт (60 років, зріст — 170 см, вага — 71 кг). Він скаржиться на біль у попереково-крижовій ділянці, ділянці сідниці й паху справа. Пацієнт відчуває дискомфорт, періодичну скутість, обмеження руху в правому кульшовому суглобі.
Біль у поперековому відділі хребта посилюється при нахилах уперед, у разі фізичного навантаження, відчуття скутості в хребті, частіше зранку. Біль у ділянці сідниці й паху посилюється після фізичного навантаження, тривалого перебування на ногах.
Своє захворювання пов’язує з травмою тазо-стегнового суглоба, яку отримав під час падіння на правий бік близько семи років тому. Близько місяця пацієнт відчував болі в області суглобу, лікувався амбулаторно. У результаті лікування болі зникли, але з того часу після фізичного навантаження відчувався дискомфорт, а інколи незначний біль в області суглоба.
Два роки тому біль в області сідниці і попереку став турбувати частіше, і пацієнт звернувся в поліклініку. Йому було рекомендовано МРТ-обстеження й за результатами пацієнтові призначено стандартне лікування: нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), теплові процедури й фізіотерапевтичне лікування.
Клінічний діагноз: Коксартроз справа, остеохондроз попереково-крижового відділу хребта з наявністю м’язовотонічних розладів, помірного больового синдрому.
Процес лікування з використанням Система інтегративної кінезітерапії
Система інтегративної кінезітерапії (СІК), яка розроблена фахівцями МЦ “KinesisLife” для лікування захворювань хребта і суглобів і передбачає три етапи: кінезіологічну діагностику, корекцію та кінезітерапевтичний вплив на організм пацієнта. Методика базується на принципах холістичної медицини:
- Лікувати пацієнта, а не хворобу – це означає індивідуальний підхід до процесу лікування;
- Розробляючи модель лікування, необхідно враховувати що організм людини – це складна біологічна система в якій всі органи і системи взаємопов’язані і знаходяться у взаємозалежності.
- Лікуються не симптоми, а встановлюється і усувається причина хвороби.
Етап перший. Кінезіологічна діагностика. Цей етап передбачає наступне: візуальну діагностику, Мануальне м’язове тестування (ММТ), встановлення діагнозу патобіомеханічних змін.
Візуальна діагностика статики та динаміки пацієнта. Під час огляду пацієнта спереду відмічається, що ліве плече нижче правого. Крім того, можна побачити, що бічний контур великого рожна стегна справа згладжений з утворенням поглиблення на рівні тазостегнового суглоба. Пацієнт займає вимушене положення, наявність компенсаторної пози. Пацієнт стоїть на контрлатеральній нозі, а іпсілатеральну зміщує в бік і вперед. Помітне незначне зміщення загального центру ваги від норми вліво.
Під час огляду збоку спостерігається незначне зміщення центру ваги назад. Це свідчить про наявність неоптимального статичного стереотипу у вигляді «зупиненого падіння» тіла пацієнта назад і вліво. Зменшений об’єм великого сідничного м’яза справа. При огляді ззаду в грудному відділі спостерігається сколіоз опуклістю вправо. Також помітний незначний сколіоз поперекового відділу опуклістю також вправо і з наявністю вентрального й латерального зміщення вліво тазового регіону. Обмеження згинання у правому тазостегновому суглобові становить 86°, а розгинання — 15°, відведення — 35°, а приведення — 25°.
Пацієнту запропоновано здійснити екстензію правого кульшового суглоба, оскільки цей рух у нього провокує біль. При виконанні моторного патерну «Екстензія стегна» пацієнт робить екстензію і аддукцію. Таз зміщується вперед, з’являється екстензія в тазостегновому суглобі, й стегно приводиться до серединної лінії. Відбувається флексія колінного суглоба, гомілка відводиться в бік, відбувається ротація стопи назовні. Ці ознаки відповідають випереджальному включенню двоголового м’яза стегна замість агоніста — великого сідничного м’яза.
Мануальне м’язове тестування. Пацієнту проведено ММТ, яке підтверджує результати візуальної діагностики щодо гіпертонусу справа двоголового м’яза стегна та грушоподібного й гіпотонусу великого сідничного м’язів. Крім того, у процесі ММТ встановлено, що різний тонус мають зовнішні косі м’язи живота — зліва в гіпертонусі, а справа — в гіпотонусі. Також ММТ вказує на слабкість середнього сідничного м’яза справа.
Діагноз патобіомеханічних змін. На підставі візуальної діагностики та ММТ діагноз патобіомеханічних змін такий:
- Функціональний сколіоз у грудному та поперековому відділі опуклістю вправо.
- Атиповий моторний патерн «Екстензія стегна» справа — випереджальне включення двоголового м’яза стегна замість агоніста — великого сідничного м’яза.
- Гіпотонічні м’язи: справа — середній сідничний м’яз, великий сідничний м’яз та зліва — зовнішній косий м’яз живота.
- Гіпертонічні м’язи: справа — грушоподібний, двоголовий м’яз стегна, зліва — зовнішній косий м’яз живота.
- Неоптимальний статичний та динамічний стереотип.
Таким чином, порушення біомеханіки ураженого суглоба призводить до зміни нормальних рухів кінцівки, підвищує навантаження на суглоби, підсилює енергію споживання під час руху, посилює біль і нестабільність суглобів та таза. Крім того, обмеження обсягу рухів суглоба змінює нормальну кінематику ходіння. М’язовий гіпертонус, спазм — одне з джерел болю і причина обмеження функції суглобів у хворих на артроз.
Етап другий. Кінезіологічна корекція. Цей етап передбачає пошук причини слабкості м’язів і їх корекції за допомогою ММТ. У конкретному випадку нашого пацієнта є сенс розпочати цей процес із середнього сідничного м’яза. Чому з нього? Справа в тому, що причина проблем, найімовірніше, криється саме в м’язі, і вона бере початок від моменту травми тазостегнового суглоба. У момент падіння були травмовані: середній сідничний м’яз, головка стегнової кістки й вертлюжна западина, що і призвело до слабкості середнього сідничного м’яза. У результаті утворилися ТТ поруч із клітинами нервово-м’язового веретена, що і призводить до формування функціональної слабкості м’яза. Для того щоб пересвідчитися у цьому, необхідно вчинити такі дії:
- Діагностика. Пальпаторно в черевці середнього сідничного м’яза виявляються локальні м’язові гіпертонуси (тригерні точки).
- Терапевтична локалізація(ТЛ). ТЛ на діагностованій ТТ призводить до усунення функціональної слабкості м’яза.
- Провокація. Чиниться механічний тиск на ТТ.
- Реакція функціонально розслабленого м’яза: функціональна слабкість зникає. Таким чином ТТ має механічний генез.
- Корекція: ішемічна компресія ТТ, постізометрична релаксація м’яза й інші нейром’язові техніки.
Аналогічні маніпуляції проводяться з великим сідничним м’язом і, в кінцевому підсумку, він також відновлює свою роботу.
У подальшому важливим завданням є відновлення послідовності включення м’язових груп у виконання патерну «Екстензія стегна». Як тільки включаються в роботу великий та середній сідничний м’язи, відразу двоголовий м’яз стегна та грушоподібний м’яз стануть нормотонічними. Гіпертонус вказаних м’язів був необхідний організму для реалізації рухових завдань та функцій стабілізації таза.
Загальна схема терапії: розслаблення укорочених, посилення розслаблених м’язів, реедукація атипового моторного патерну й вироблення адекватного рухового стереотипу.
Терапія розпочинається з відновлення фізіологічних функцій стопи.
Для реалізації цієї схеми використовуються вправи, описані в параграфі 5.4 Монографії1:
- 5.1. Перенавчання локального рухового акту для м’язів гомілковостопного суглоба.
- 5.2. Відновлення м’язів стопи.
- 5.13. ПІР задньої групи м’язів стегна й гомілки.
- 5.12. Відновлення роботи м’язів нижньої кінцівки.
- 5.3. Реедукація рухового патерну для розгиначів стегна.
- 5.4. Реедукація рухового патерну для малогомілкового м’яза.
- 5.5. Реедукація рухового патерну для заднього великогомілкового м’яза.
- 5.6. Реедукація рухового патерну для підошовної фасції.
Усунення гіпотонії великого й середнього сідничних м’язів, гіпертонусу грушоподібного і двоголового м’яза стегна починається з масажу ТТ. Реедукація (reeducation — перена- вчання) локального рухового акту проводиться після усунення причин, що викликали слабкість м’яза, і передбачає відновлення розслабленого м’яза та послідовності включення м’язових груп у патерн «Екстензія стегна» за допомогою фізичних вправ, описаних у параграфі 5.4 Монографії1:
- 5.7. Реедукація рухового патерну для великого сідничного м’яза.
- 5.8. Відновлення моторного патерну «Екстензія стегна» стоячи.
- 5.9. Відновлення моторного патерну «Екстензія стегна», стоячи на нестійкій платформі.
- 5.10. Реедукація моторного патерну «Екстензія стегна». Відновлення послідовності включення м’язових груп у патерн «Екстензія стегна».
- 5.16. Реедукація рухового патерну для косих м’язів живота.
Виправлення неоптимальності статики проводилося за допомогою нейромоторного перенавчання (вправа 4.1, парагр. 5.4 Монографії1).
Після відновлення функції м’язів, відпрацювання технік формування адекватного рухового стереотипу необхідно створити умови для відновлення сили м’язового волокна, а також зв’язку «ЦНС — орган — ЦНС». Цей процес відбувається на третьому етапі СІК.
Третій етап. Кінезітерапевтичний вплив на організм пацієнта. Таким чином, етап кінезітерапевтичного впливу спрямований на закріплення результату, досягнутого на попередньому етапі й завершення формування та фіксації оптимального рухового стереотипу. Крім того, у процесі кінезітерапевтичного впливу запускається механізм активізації внутрішніх регенераційних і відновних процесів у організмі людини шляхом виконання фізичних вправ на декомпресійних, антигравітаційних багато функціональних тринажерах (БФТ). Однією з важливих складових цього етапу є розроблення, систематизація та добір фізичних вправ без осьового навантаження для формування кінезітерапевтичних програм. Варто звернути особливу увагу на необхідність розроблення чіткої техніки їх виконання, спрямованої на отримання саме відновлювального ефекту.
У продовження розгляду процесу відновлення пацієнта в кінезітерапевтичну програму, з метою посилення слабких м’язів і закріплення досягнутих результатів у частині формування адекватного рухового стереотипу, серед багатьох інших фізичних вправ будуть включатися вправи на посилення великого сідничного, середнього сідничного та зовнішнього косого м’яза живота.
Базова (перша) Кінезітерапевтична програма розроблялася на підставі вправ, наведених у параграфі 5.3 Монографії1, і передбачає: проведення лікувальних сеансів тричі на тиждень, індивідуально з фахівцем з фізичної реабілітації
Таблиця. Базова (перша) Кінезітерапевтична програма (нумерація вправ відповідає Монографії1)
Коротко про призначення основних вправ:
- Так, для посилення великого сідничного м’яза була включена вправа 2.24 «Екстензія стегна» — тяга з нижнього блоку ногою, яка виконується на декомпресійному багатофункціональному тренажері (БФТ) «Блочна рама Inter Atletik Gym ST103».
- З метою посилення середнього сідничного м’яза в програму включено вправу 2.22 «Відведення стегон», яка виконується на спеціальному тренажері для відвідних м’язів стегна «Inter Atletik Gym ВT114».
- Для посилення зовнішніх косих м’язів живота використовується вправа 3.4 «Кранч-бік» (стоячи або сидячи), яка виконується на БФТ.
- Для зміцнення м’язового корсета хребта використовуватиметься доволі багато вправ, і однією з них буде «Поза всіх частин тіла» — вправа 2.13.
У результаті проведення терапевтичних сеансів корекції больовий синдром у пацієнта повністю було усунуто. Крім того, у результаті сеансів корекції в пацієнта зникли С-подібний сколіоз грудного й поперекового відділів, а також асиметрія плечей. С-подібний функціональний сколіоз грудного відділу хребта супроводжувався протилежною спрямованістю зміщення центру ваги. Він сформований як компенсація біомеханічної неспроможності інших ділянок хребта й спрямований на «утримання» тіла пацієнта від падіння. Сколіоз зник як тільки була усунена причина, що його викликала — «зупинене падіння» тіла пацієнта.
Функціональний сколіоз поперекового відділу був наслідком розслаблення великого сідничного м’яза. Після відновлення м’яза поперековий відділ хребта набув природного положення. До закінчення першого лікувального курсу збільшена м’язова сила в нижніх кінцівках, рухливість в основних суглобах кінцівок і хребта.
Під час другого лікувального курсу було відновлено м’язову константу, збільшено еластичність м’язів нижніх кінцівок, нормалізовано рухливість самого хребта, артеріальний тиск у межах вікової норми. Для пацієнта розроблено індивідуальний комплекс силових вправ із гумовими амортизаторами для роботи в домашніх умовах з метою проведення підтримуючої кінезітерапії.
[1] Кравченко Б. М. Система інтегративної кінезітерапії: сучасний метод фізичної реабілітації при захворюваннях хребта та суглобів / Б. М. Кравченко. — Київ : Знання України, 2018. – 335 с.
Цьому захворюванні також присвячена стаття: Лікування коксартрозу
Корисно буде ознайомитися з статтею Артроз (остеоартрит)
З додатковою інформацією про методи діагностики та лікування артрозу можна ознайомитись на інших сайтах наших клінік:
https://ion.clinic/likuvannya/suglobiv/artrozu/
https://ion.clinic/likuvannya/suglobiv/osteoartroz/
Більш детально про Комплексне лікування захворювань хребта і суглобів можна ознайомитися за посиланням:
https://kinesislife.ua/lechenie/oporno-ruhovogo-aparatu
Також Медичний центр KinesisLife підготував для ВАС відео про про Комплексне лікування захворювань хребта і суглобів. Посилання на відео:
З унікальною методикою комплексного лікування (опублікована в науковому журналі "Спортивна медицина і реабілітація") можна ознайомитися за посиланням: Система інтегративної кінезітерапії
Робочий час
-
Пн - Пт 08:00 - 22:00
Сб - Нд 09:00 - 18:00
Контакти
-
Телефони:
МЦ на Лук'янівці
(050) 037-80-30
(068) 887-80-30
МЦ на Чернігівській
(050) 740-88-78
(098) 750-22-55
- kinesislife@email.ua