Телефон гарячої лінії: (098) 750-22-55
Рухайся до життя без болю!
Записатися до лікаря

Прикладна кінезіологія

Прикладна кінезіологія, як елемент методики Система інтегративної кінезітерапії

Для того щоб розібратися які методи діагностики й лікування існують у кінезіології потрібно знати, що таке кінезіологія, її завдання, методологію підходу до лікування й відновлення тих порушень, які виникають в організмі при певних впливах середовища або хворобах.

Прикладна кінезіологія – це наука про рух у всіх її формах (механічного, хімічного, энерго-інформаційного) і проявах при застосуванні до людського організму. Наука про способи діагностики порушення руху й виборі методів його корекції (мануальна терапія, гомеопатія, емоційна корекція). Вона заснована на наявності в організмі функціональних зв’язків між будь-якими функціональними порушеннями організму (явними чи схованими) і тонусом кісткових м’язів. Прикладна кінезіологія – це не тільки нова медична технологія, що дозволяє оцінити здатність м’яза адаптуватися до навантаження, але й методика пошуку причин зниження адаптаційних можливостей м’яза, а також методика підбору оптимального виду лікування. Але найголовніше, це постійний контроль над ефективністю пропонованого методу лікування.

Прикладна кінезіологія являє собою комплекс лікувально-діагностичних заходів, спрямованих на:

  • вивчення патофізіології порушення адаптаційних можливостей організму;
  • оцінку їх клінічних проявів у вигляді полісистемних неспецифічних синдромів ( гуморально-гормональної, нервової й канально-меридіанальної) за допомогою діагностики порушення адаптаційних можливостей кісткового м’яза (мануальне м’язове тестування);
  • на діагностику локалізації органів або систем, що є причиною виявленого порушення адаптації ( у вигляді недостатності трофічного забезпечення досліджуваного м’яза або інгібуючого впливу патологічних рефлексів: вісцеро-моторних; вертебро-моторних; меридіанно-моторних); мануальне м’язове тестування в умовах проведення терапевтичних навантажень (зміщення елементів кістково-скелетної системи й внутрішніх органів, подразнення біологічно активних крапок акупунктури, нейро-судинних, нейро-лімфатичних крапок, відтворення стресових подій, біорезонансна провокація хімічними препаратами);
  • на визначення адекватних методів корекції (вертебральна, міофасціальна, краніо-сакральна, вісцеральна мануальна терапії, статична й динамічна реедукація, рефлексотерапія, гомеопатія, аллопатія).

Проведення пробного терапевтичного впливу й оцінка ступеня відновлення адаптаційних можливостей організму за допомогою повторного виконання мануального м’язового тестування кісткового м’яза. З першого ж визначення ми вже можемо зрозуміти, що кінезіологія як наука вивчає рух у всіх його проявах. А за рух, зокрема механічний, несе відповідальність опорно-руховий апарат. Вивчаючи механізм порушення руху, порушення правильної роботи окремих м’язів, стану їх тонусу ми можемо скласти цілісно-причинний зв’язок роботи всього організму в цілому. І потім розібратися на якому рівні відбувся збій. А далі , проаналізувавши отримані результати, можна провести коррекцію, лікування й дати рекомендації як поводитися пацієнтові в подальшому. Напевно, щоб було більш зрозуміло, потрібно зупинитися на кожному моменті окремо. Найголовніше це те, що прикладна кінезілологія розглядає людский організм, як єдине ціле в відмінності від класичної медицини, яка ділить людину на окремі органи: кардіолог- фахівець із серця, гастроентеролог- лікар який займається лікуванням шлунку й кишківника, окуліст-лікує око, невролог лікує захворювання нервової системи, нефролог- нирки і т.д. А цілісний підхід дає нам розуміння того, що людина це не сукупність певних органів, а цілісна система й всі органи й системи дуже тісно взаємозалежні між собою. Такий підхід століттями використовувала й використовує медицина сходу, завдяки розумінню цього ефективність лікування на порядок вище й найголовніше дієм на причину проблеми, хвороби.

На чому заснована діагностика – на м’язовому тестуванні, а що ж являє собою м’язове тестування, це ручний спосіб діагностики зміни функціонального стану тонусу кісткового м’яза. Як універсальної реакції організму на наявність хімічного, механічного або энергоінформаційного впливу на рівні структур, асоційованих з тестуємим м’язом: вісцерального органа, меридіана, хребцевого рухового сегмента, емоції, вітамінів, мінералів, жирних кислот. В організмі існують певні м’язові ланцюжки, які тісно пов’язані між собою, з нервами, судинами, внутрішніми органами. І будь-які функціональні зміни з боку складових цих ланцюгів призводить до порушення функціональної взаємодії органів і тканин в організмі в цілому. А які ці функціональні порушення в організмі – порушення частоти, напрямку, амплітуди руху ендоритму, складових його тканин. У результаті виникнення порушення ендоритму, однієї структури, порушується ендоритм тканин асоційованих з ушкодженим органом. І якщо не відновити такі порушення, то надалі це призведе до зриву компенсаторних механізмів організму й розвитку захворювання. Як відомо, кісткові м’язи мають величезну кількість рефлекторних впливів з боку інших органів і систем, які знижують збудливість м’яза й зменшують його адаптаційну можливість. Пошук цих рефлекторних впливів на м’язи пререгатива лікарів-кінезіологів.

Для виконання цього завдання необхідно володіти методикою зворотнього зв’язку з організмом – мануальним м’язовим тестуванням. Усіма руховими актами керує нервова система, індикатором задовільної роботи нервової системи є рефлекс, тобто здатність м’яза скорочуватися у відповідь на розтягнення. Рефлекси перевіряються при навантаженні й в спокої, для нас важливо оцінити рефлекс при навантаженні, тому що саме так можна оцінити адаптаційні можливості організму. Перед лікарем виникають певні завдання: пошук рефлекторних впливів на формування тонусно-силового балансу м’язів, добір найбільш оптимального методу впливу структурного, хімічного емоційного. А потім відновлення нормальної активності рецепторного апарата шкіри, м’яза, фасції з постійним контролем ефективності своєї роботи за допомогою біологічно зворотнього зв’язку з організмом, його нервової системи через оцінку стану активності мітотатичного рефлексу. У США Кендал і Кендал (1936) описали можливість діагностики стреч-рефлексу (мітотаксичного рефлексу) окремих кісткових м’язів в умовах ізометричного навантаження, що дозволяло авторам оцінити можливість адаптації м’язово-кісткової системи до навантаження. Здатність м’яза зберігати силу ізометричного скорочення й активність мітотаксичного рефлексу на тлі ізометричного навантаження автори розцінювали як достатній рівень адаптаційних можливостей м’яза, а зниження — ознака функціональної слабості, детренірованості м’яза. В 1950г George Goodheart (США) встановив, що порушення здатності м’яза зберігати силу ізометричного скорочення й активність мітотаксичного рефлексу на тлі ізометричного навантаження може розцінюватися не тільки як недостатній рівень адаптаційних можливостей самого м’яза, але й може бути індикатором порушення міжсистемної регуляції організму (порушення регуляції міжнервової, гуморально-гормональної й канальної меридіональної систем). При цьому встановлене формування зниження активності мітотаксичного рефлексу (функціональної гіпотонії, функціональної слабкості) може бути використане як індикатор зниження активності адаптаційних систем організму. Використання спеціальних терапевтичних навантажень, наявних в арсеналі прикладної кінезіології як способу біологічного зворотнього зв’язку з організмом, може бути використане для визначення локалізації патогенетично значущого порушення в різних системах організму і вибору терапевтичного впливу, спрямованого на відновлення адаптаційних механізмів не тільки нервової системи, але й інших органів і систем.

Провідним патогенетичним механізмом будь-яких дисфункцій є стрес. Механічний (підйом і перенос ваги, ривкові рухи, падіння), хімічний (наявність інфекції, інтоксикації різного генезу), емоційний (події, супроводжувані надмірністю пережитої емоції страху, гніву, суму і т.д.) Розлад здоров’я звичайно пов’язаний не стільки з патоморфологічними змінами, скільки з порушеннями функції нормальних або не ушкоджених при органічній патології тканин і систем. Цей факт робить обґрунтованим вплив методами прикладної кінезіології при будь-якому захворюванні, тому що усунення дисфункції при органічній патології сприяє ремісії й поліпшенню загального стану людини. Клінічні прояви неспецифічних полісистемних синдромів, які мають ознаки неадекватності реакції нервової, гуморально-гормональної й канально-меридианальної систем на вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, в першу чергу позначаються на порушенні трофічного забезпечення кісткових м’язів (або інгібуючого впливу патологічно активних міжсистемних рефлексів). Клінічно проявляється це порушеннями функції м’язово-кісткової системи: формування тонусно-силового дисбалансу постуральних і фазичних м’язів (гіпотонія й гіпозбудженість одних і гіпертонус і гіперзбудженість — інших), що провокуються впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, таких як: підтримування вертикальної пози; ходьба і таке інше, нахил тулуба вперед і таке інше. Ґрунтуючись на вище перерахованих моментах , кінезіолог повинен оцінити стан пацієнта при динамічному й статичному навантаженні. Оглядаючи як пацієнт стоїть, яка в нього хода вже можливо робити певні висновки про стан його м’язів і в цілому про стан опорно-рухової системи. Порушення біомеханіки ходи призводить до порушення м’язового дисбалансу, а далі до порушення функціонального стану основи опорно-рухового апарату — хребта й ніг , а від цього буде залежати правильна постава й енергійна, мужня або легка, витончена хода, спритність і координація рухів, гармонійність і стрункість, тобто краса фігури людини будь-якого віку. Звичайно, хода — це ще й характер людини. Багато авторів не випадково використовують опис ходи для більш повної характеристики героїв своїх творів. В «Мертвих душах », наприклад, Н. В. Гоголь пише, що Чічіков — ковзає, Собакевич — тупотить і спотикається, Плюшкін — шаркає. Л.Н. Толстой у романі «Війна і мир» так описує ходу своїх героїв: князь Болконский ходить швидко, весело; Наташа Ростова — стрімко; князівна Марья — важко; красуня Елен — пливе. Погодитеся, що ці короткі характеристики допомагають читачеві краще зрозуміти особистість персонажів класичних літературних творів. А от приклад з більш пізнього часу: пам’ятна багатьом характерна хода чаплінского невдахи — невпевнена, хибка, з розгорнутими носками.

За всіх часів славилися хода й постава — «постава» кадрових офіцерів, полководців і воєначальників. Під час служби в рядах Радянської Армії (у будь-якому роді військ) велика увага приділялась навчанню солдатів правильній ході (звичайній, стройовій, маршируванню з різними варіантами піднімання ніг) і бігу. На уроках фізичної культури, проведених у будь-якому навчальному закладі, у групах «здоров’я» і загальної фізичної підготовки, у самостійних заняттях фізичними вправами правильній ході також приділяється значна увага. Малюнок, або, як ще говорять, «почерк», ходи створюється не тільки манерою піднімати, виносити й ставити ногу, але й ще рядом супутніх рухів рук, голови, тулуба. А також положенням під час ходи, індивідуальними особливостями будови нижніх кінцівок. Величезне значення має й те, як людина стоїть, як при цьому працюють постуральні м’язи. Тому що в основі формування болючих м’язових синдромів, що провокуються статикою, лежить функціональна гіпозбудливість і гіпотонія постуральных м’язів тіла, зниження активності їх рефлексу на розтягнення, необхідного для підтримки оптимальної статики. У зв’язку із цим, данні м’язи включаються в підтримку вертикального положення ексцентричним типом скорочення, пізніше норми, і тому призводять до формування «падіння тіла пацієнта» . Для того, щоб зупинити «дане падіння», викликане дисбалансом м’язів в одному регіоні, у м’язах інших регіонів тіла (розташованих на протилежній стороні тіла в різних регіонах тулуба й кінцівок) виникає статичне перевантаження м’язів з наступним їхнім компенсаторним укороченням. Подальше формування тригерних зон у ділянках найбільш перевантажених м’язів призводить до формування в них болючих синдромів. Саме це пояснює те, що дані болючі синдроми відрізняються множинністю локалізації в різних ділянках тіла, схильністю до міграції й рецидиву. Тому, в основі формування болючих м’язових синдромів, що провокуються статикою лежить функціональна гіпозбудливість і гіпотонія постуральних м’язів тіла, зниження активності їх рефлексу на розтягання, необхідного для підтримки оптимальної статики.

Коли діагностована проблема, знайдена причина яка викликає те або інше порушення, потрібно визначитися з методами лікування й корекції знайдених порушень.

Методи прикладної кінезіології спрямовані на усунення функціональних порушень між різними функціональними системами (хребцевими руховими сегментами, внутрішніми органами, краніо-сакральною системою), що викликають зміни реактивності кісткової мускулатури у відповідь на постуральні й динамічні навантаження . Методи лікування містять у собі всі методи мануальної терапії, спрямовані на відновлення функціональних зв’язків між різними системами. Критерієм правильності обраного методу терапії й напрямку її впливу є відновлення м’язового тонусу, обумовленого при мануальному м’язовому тестуванні так:

  • Для вертебральной мануальної терапії – правильність обраного напрямку мобілізації й маніпуляції ( при усуненні функціонального блоку суглоба) підтверджується відновленням тонусу м’язів, інервованих нервом, що виходить зі спинного мозку на рівні даного хребцевого рухового сегменту .
  • Для міофасціальной терапії – правильність обраного вкороченого м’яза для проведення постізометричної релаксації підтверджується одночасним відновленням м’яза антагоніста.
  • Для вісцеральної терапії – правильність обраного напрямку зміщення внутрішнього органу для його мобілізації підтверджується одночасним підвищенням тонусу в асоційованому м’язі, а значить і зниженням патологічної активності вісцеро-моторного рефлексу .
  • Для краніальної терапії – правильність обраного напрямку зміщення кістки підтверджується відновленням тонусу м’язів (шиї, обличчя, ока, зіниці) іннервованими краніальними нервами, що виходять із черепа на рівні структур, що зміщаються .

Наступним моментом у лікуванні є реедукація (перенавчання) статичної й динамічної активності м’язів. Для одержання позитивного ефекту лікування у хворих із захворюваннями опорно-рухової системи необхідне обов’язкове перекодування рухового стереотипу.

  • Статична реедукація – відновлення оптимальної постуральної активності м’язів з використанням нестійкої опори.
  • Динамічна реедукація – відновлення динамічної активності м’язів з використанням гравітаційної, візуальної, світлової, звукової й тактильної провокації .

Для відновлення оптимального рухового стереотипу є кілька варіантів: нейром’язова фасілітація — звільнення від гальмуючого впливу нервових імпульсів у результаті активації м’язів сусідніх регіонів і перенавчання – оволодіння технікою правильного послідовного й паралельного включення м’язів сусідніх віддалених регіонів . Наприклад, при перенавчанні паттерна ходьби важливо контролювати симетричність кроків, включення великих сідничних м’язів при екстензії стегна, відсутність додаткових рухів у хребті й тулубі, виконання синхронності руху рук, при цьому звертають увагу на здійснення ротації тулуба за рахунок включення косих м’язів живота. Звертають увагу на пряме положення голови й на фіксацію лопаток. Тренування ходьби перевіряють при закритих очах і нездатність пацієнта пройти по прямій лінії говорить про різний тонус м’язів кінцівок.

Наступним етапом після того, як пацієнт пройшов відповідне лікування є використання кінезітерапії – лікування правильними рухами з багаторазовими повторюваннями для відновлення сили, еластичності, витривалості до навантаження м’язової системи й створення певного запасу міцності на майбутнє.

Підводячи підсумки, медицина має досить гарний інструмент для діагностики й чітко визначеного методу лікування, відновлення пацієнта, в особі прикладної кінезіології. Яка тісно інтегрує такі поширені методики: післяізометрична релаксація, мануальна терапія, вісцеральна терапія, краніо-сакральна терапія, гомеопатія, кінезітерапія. І найголовніше, вона дає можливість визначитися які методи лікування, у якій послідовності застосовувати у тому або іншому випадку.

Що лікуємо? Методика Напрями Захворювання опорно-рухового апарату Профілактика
Робочий час
  • Пн - Пт 08:00 - 22:00
    Сб - Нд 09:00 - 18:00
Контакти
  • Телефони:  

    МЦ на Лук'янівці

    (050) 037-80-30
    (068) 887-80-30

    МЦ на Чернігівській

    (050) 740-88-78
    (098) 750-22-55
  • kinesislife@email.ua
Зворотній зв'язок

Дякуємо! Наші менеджери зв'яжуться з Вами найближчим часом!